Такі ініціативи, як штучне запліднення для всіх, дають нам зрозуміти, що можна обійтися без батька. Водночас нинішня криза батьківства робить так, що ми як татусі не маємо опори у взірцях мирських і поганських.
У такій ситуації нам не залишається нічого іншого, як вслухатися в Об’явлення Отця і прийняти св.Йосифа як свого покровителя, — радить Фабріс Хаджадж, батько дев’ятьох дітей, філософ, драматург, конвертит, у минулому — член нині нечинної Папської ради з питань мирян. Про його позицію щодо батьківства пише Vatican News.
Говорячи про кризу, він застерігає, що сьогодні розвалюються насамперед проблемні моделі та стереотипи батьківства. Однак не обов’язково потрібно про це шкодувати. Шукаючи взірця у постаті св.Йосифа, треба, однак, звільнитися від надміру поверхових і відтягнутих від реальності уявлень на його тему. Дійшло до того, що сім’я, в якій відбулося Воплочення, часто сприймається як найбільш позбавлена тілесності.
Фабріс Хаджадж нагадує, що св.Йосиф не був вітчимом Ісуса. Вітчим приймає дитину чужого батька як свою. Тут же немає двох батьків. Марія називає Йосифа просто батьком, без жодних епітетів. Бог не хотів, щоб Його Син народився у незаміжньої жінки, але щоб був зачатий у жінці зарученій. Святий Йосиф батько Ісуса не за природою, а радикальнішим чином, через безпосередній зв’язок із джерелом усілякого батьківства, — пояснює французький філософ.
Він зауважує, що в біблійному світі отцівство, чи взагалі сім’я, це не просто механізм, який справно функціонує, а пригода в часі, яка має звої злети і падіння. Батьки насамперед не вихователі, а ті, хто переказує життя, з усім, що воно з собою несе. Тому основоположним питанням є прийняття (акцептація) того, що ти живеш. Бо жити — це реагувати на події. Для чоловіка батьківство є першою і найсильнішою пригодою. Дехто, щоб її уникнути, втікає світ поза очі. Народження це щаслива подія, визнає філософ, — однак це означає, що з’являється істота, яка страждатиме і буде змушена стикатися з несправедливістю. Моя дитина наражена на зло і нечистоту, а я на це погодився — і я відповідаю за цю беззахисність. Як у цій ситуації не зазнати кризи? Але ми живемо, а в житті, тут, на землі, радість і смуток, повнота і брак завжди ростуть разом.
Фабріс Хаджадж, який до навернення на католицизм виріс у юдейській родині, згадує, що в біблійній традиції син це не той, хто підкоряється закону, але хто входить у живе Слово, яке йому переказує батько. Нині є небезпека розглядати батька як експерта з виховання, який повинен не так прийняти свою дитину, як радше виробити досконалий продукт, який не робитиме помилок. Тим часом навіть у раю, де Отець був досконалий, сталося падіння. Коли, з другої сторони, так як у випадку Ісуса, досконалим є син, це не означає, що й він колись не загубиться, вводячи своїх батьків у нерви. Це нормально, що дитина вислизає з уваги своїх батьків. Батьківство це не якийсь мобільний додаток, — пише Фабріс Хаджадж, відповідаючи для «Famille Chrétienne» на запитання про свою найновішу книжку «Бути батьком зі св.Йосифом. Короткий гід для шукача пригод в епоху постмодернізму».
фінансово.
Щиро дякуємо!
