Роздуми над Божим Словом на ХVIІ Звичайну неділю, рік Б
Того часу Ісус пішов на другий бік Галілейського, тобто Тиверіадського моря. І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими. Ісус вийшов на гору й сидів там зі своїми учнями. Наближалася Пасха — юдейське свято. Тоді Ісус, підвівши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: «За що купимо хліба, щоб вони поїли?» Він говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що мав робити. Відповів Йому Филип: «На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав!» Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: «Тут є хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?» Промовив Ісус: «Розсадіть людей!» Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять. Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали. Коли наїлися, Він сказав своїм учням: «Зберіть залишені кусні, щоб нічого не пропало». Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли. Тоді люди, побачивши чудо, яке Ісус вчинив, говорили, що Він є справжній Пророк, який має прийти у світ. А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його царем, відійшов знову сам на гору.
Йн 6, 1-15
Уривок із Євангелія від Йоана, який розповідає про помноження Ісусом хлібів та риби, має приблизно триста слів, із яких лише кілька десятків промовляє безпосередньо Ісус. Але кожне слово, сказане Ним у цьому фрагменті, дуже вагоме і несе в собі великий зміст.
Спочатку Ісус готує майбутнє диво, спонукаючи учнів осягнути «масштаб лиха» досить практичним запитанням: «За що купимо хліба, щоб вони поїли?» (Йн 6, 5). Він знає, що хоче зробити, але прагне, щоб апостоли також зрозуміли, що цю ситуацію неможливо вирішити виключно людськими зусиллями. Тільки так вони можуть полишити «нормальне» людське мислення та почати дозрівати до парадоксального Божого.
Потім Ісус готує людей до знаку, що має відбутися, та залучає учнів до участі в цьому: «Розсадіть людей!» (6, 10). Неважливо, що під рукою немає достатньо їжі для голодного натовпу — всі присутні мають просто повірити й сісти. Саме так часто діє Господь: просить нас не метушитися, не робити зайвих рухів, а просто довіритись Його турботі, навіть якщо по-людськи немає виходу із ситуації, що склалася.
Потім Ісус починає діяти: «віддавши хвалу, подав тим, які посідали» (Йн 6, 11). І, нарешті, завершує закликом: «Зберіть залишені кусні, щоб нічого не пропало» (Йн 6, 12).
Бачимо, що Ісус надзвичайно щедрий, але не марнотратний. Він хоче, щоби жодна крихта благословення не була втрачена. Доручивши учням зібрати залишки, Він навчає і їх, і нас цінувати кожну крихту Його благословення. Адже кожен дар, який ми отримуємо від Нього, кожна благодать, що сходить на нас наче манна небесна, має своє призначення. Бог уже бачить тих, кому будуть потрібні ті крихти. Тож навчаймося приймати все, що Ісус нам пропонує, не марнувати Божих дарів та ділитися ними з тими, кого Бог поставить на нашій дорозі!
«Дякую Тобі, Ісусе, що завжди даєш мені все, чого я потребую! Прошу, навчи мене ділитися Твоїми дарами з іншими!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Яка була на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
