Нашим улюбленим чотирилапим друзям, котам і собакам, за рідкісними винятками, заборонено перебувати на території Ватикану. За цією забороною ховається ціла історія.
Ватикан — єдина у світі держава, яка має такі обмеження. Це правило випливає з простих практичних міркувань: для тих, хто відвідує його щодня, Ватикан — місце роботи і віри, а це не дуже сумісне з котячим нявканням та собачим гавканням, як і з фізіологічними відходами тварин.
2014 року італійська організація, яка займається захистом прав тварин, благала Папу Франциска відчинити двері Ватикану котам і собакам, але безуспішно. Деякі критики вважають, що ця заборона свідчить про непевне ставлення Католицької Церкви до тварин.
«Уважайте на собак!»
В Одкровенні святого Йоана Богослова сказано, що наприкінці часів собаки залишаться поза межами Божого Царства: «Назовні — пси і чарівники, і розпусники і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу» (Одкр 22,15). «Уважайте на собак, уважайте на лихих робітників», — застерігає святий Павло у Посланні до филип’ян (Флп 3,2). Книга Приповідок вказує на собаку, як на нечисту тварину: «Як пес повертається до своєї блювотини, так дурень повторює свою дурноту» (Прип 26,11).
А як щодо котів? Їхня доля ще складніша: Святе Письмо про них узагалі не згадує, і їх віддавна (можливо, і з цієї причини також) вважають язичницькими тваринами. Папа Григорій ІХ описував кота як одне з двох втілень сатани — разом із жабою. У буллі «Vox in Rama» (1233р.) він писав, що чорний кіт, «великий як собака», може з’являтися під час чорних бенкетів на відьомських шабашах. Таку погану репутацію котів закріпила булла папи Інокентія VIII «Summis desiderantes affectibus» (1484р.) проти язичницьких єресей, які ще існували у німецьких сільських місцевостях. У тексті булли чорний кіт згадується як союзник відьом і диявола.
Але така нелюбов християн до котів є радше питанням «чорної легенди», ніж історії, і хоча попередження стосовно ідолопоклонницького ставлення до тварин містяться і в документах наступних пап, їхній Магістерій більше не стосується котів і собак. Наприклад, папа Лев Х у своїй буллі «Exsurge Domine» (1520р.), яка засуджувала єретичні тези Лютера, назвав його «облудною лисицею, яка спустошує виноградник».
Папа, який розмовляв із котами?
Папа Бенедикт XVI був, мабуть, одним із найбільших друзів тварин за всю історію папства. Його особистий секретар, о.Альфред Шуереб, розповідав, що кардинал Йозеф Ратцінґер «іноді зупинявся на вулиці, щоби поговорити з котами». Тарчизіо Бертоне, колишній Державний секретар, казав, що він розмовляв із ними якоюсь особливою мовою — не німецькою ані італійською. Це дуже схоже на святого Франциска Ассізького, який розмовляв із птахами!
Найкращий друг кардинала
Що стосується собак, то в цьому питанні Бенедикт XVI не надто твердо дотримувався правила. Цим скористався кардинал Доменіко Калаканьйо, колишній голова Адміністрації церковного майна Святого Престолу. Попри важливу посаду, він був дуже скромним, за що отримав прізвисько «кардинал-селянин».
Коли старенький прелат отримав призначення на посаду від Бенедикта XVI, у нього ледь не розбилося серце, коли він дізнався, що йому доведеться розлучитися зі своєю 11-річною собакою Діаною. Для нього це було занадто, а тому він, попри закон, зміг зареєструвати її у швейцарській гвардії як службовця. Завдяки своєму статусу члена служби безпеки Діана змогла протягом кількох років насолоджуватися красою Ватиканських садів. Після її смерті кардинал Калаканьйо розповідав, що мав велику емоційну підтримку від Папи Франциска та вислуженого папи Бенедикта XVI, які знайшли потрібні слова, щоб полегшити його горе.
Папський кіт
Як пастирі Церкви, папи мають надто велику отару для того, щоб долучати до неї ще й кота або собаку. Але є винятки. Церковне передання каже, що хоча папа Григорій Великий не мав майна, але в нього був кіт-супутник.
Найвідоміший папський кіт — це Мікетто, чотирилапий друг папи Лева XII з надзвичайною долею. Він народився у Ватикані й був звичайним плямистим вуличним котом, аж доки не привернув увагу папи.
Лев ХІІ, чий понтифікат був позначений стражданнями і труднощами Французької революції, був суворим і непримиренним головою Церкви, виступав за повернення до морального порядку. Тому Мікетто був одним із небагатьох, до кого Лев ХІІ міг дозволити собі виявляти ніжність.
Кіт супроводжував його скрізь; він дрімав, скрутившись у клубок, під час папських аудієнцій. Під час однієї з них французький посол Франсуа-Рене де Шатобріан мав нагоду зустрітися з Мікетто. У спогадах потім писав, як кіт папи «насолоджувався надзвичайною увагою такої побожної душі (як Лев ХІІ)». Папа вирішив заповісти свого Мікетто французові, який і опікувався ним до самої смерті кота.
Винятки для собак
Сьогодні кільком котам, попри заборону, вдалося-таки поселитися у Ватиканських садах. Але їхнім побратимам-псам пощастило менше: вони й досі залишаються за ворітьми. Втім, є кілька винятків.
Територія Ватикану повністю відкрита для собак-поводирів, які супроводжують незрячих. Деякі з цих вірних слуг навіть бували на аудієнціях нинішнього Папи разом зі своїми господарями, і Папа, не соромлячись, благословляв їх. Як і його предок, вовк із Губбіо, якого приручив Убогий з Ассізі, найкращий друг людини знайшов своє місце поруч із Папою Франциском.
фінансово.
Щиро дякуємо!
