Психологія і Бог. Як душа пізнає Бога?

Psyche означає душа, logos — учення. Психологія — це, за визначенням, наука, що вивчає душу. Звісно, не в теологічному сенсі.

1879 року в німецькому Лейпціґу вчений Вільгельм Вундт уперше створив лабораторію психології. Психологія — це наука, що вивчає закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності людини. В процесі розвитку психології вчені досліджували психіку людини як результат соціальної взаємодії, як базу даних головного мозку, як продукт діяльності людини, як сукупність досвіду попередніх поколінь і як надприродне утворення. По наукових лабораторіях і зараз вивчають, із чого складається свідомість людини. Жан Піаже досліджував розвиток дітей, Альфред Адлер — соціальні стосунки у різних племенах та народах світу, Іван Павлов — умовні рефлекси, Зигмунд Фройд — підсвідоме… Психологи-практики зустрічаються з глибиною людської свідомості на щоденних консультаціях. На сьогодні визначено складові психіки, що проявляються у психічних процесах людини. Це, зокрема: увага, сприйняття, відчуття, мислення, уява, пам’ять, воля.

Давайте розглянемо ці психічні процеси з погляду душевної діяльності людини у напрямку пізнання Бога. Вчені продовжують досліджувати, як людина пізнає навколишній світ, себе та стосунки, — це те, що видиме та досяжне для кожного. Пізнання Бога дослідити важче, але можливо.

1.Увага

Почнемо з примітивного, але досить важливого процесу людської психіки, який є початком усього, що ми робимо. Якщо учень на заняттях не буде зосереджений на тому, що до нього хоче донести вчитель, то заняття втрачає сенс. Увага формує наші щоденні справи, спілкування з оточенням, наше самопочуття і відпочинок. У процесі життя ми вчимося десь зосереджуватися більше, а десь менше, а десь і зовсім виключатися.

Даремно шукати стосунків із Богом, якщо ми не робимо зусиль зосередити свою увагу час від часу на Його слові у Біблії, на словах у молитві, на побожних роздумах, на символах християнської віри. Якщо ти протягом дня не споглядаєш уважно на Розп’яття, то чи в твоєму розумінні Бог «вартий твоєї уваги»?

2.Сприйняття

Щоби сформувати здатність бачити волю Бога на щодень, необхідно налаштувати своє сприйняття дійсності згідно з тим християнським напрямком, який ти обираєш.

Якщо тобі близька францисканська дорога святості, то формуй своє світобачення за допомогою історій про життя святого Франциска. Спробуй подумки побути на місці цього святого і побачити світ його очима. Попрацюй над різними світоглядами по черзі, якщо з декількох ще не можеш вибрати для себе орієнтир. Можеш також роздумувати над тим, як сам Ісус бачив світ і діяв у ньому.

3.Відчуття

Наші емоційні стани сигналізують про комфорт або дискомфорт перебування в певній ситуації та у певному місці. Відчуття — це те, що найбільше дошкуляє нам та намагається вирватися з-під контролю. Вони охоплюють повністю, якщо надавати їм великого значення. Тому варто ставитися до них як до супроводу, що швидко минає.

На початкових етапах діалогу з Богом відчуття можуть відігравати роль налаштування на молитву чи читання. Наприклад, обираючи комфортне місце для молитви чи беручи участь у спільній прославі Бога, ми переживаємо радість, затишок, ейфорію. Але з часом легко звикнути навіть до найяскравіших емоцій; тому для пізнання Бога відчуття не мають бути на першому місці.

Варто наголосити, що психіка людини здатна «залипати» на певних чуттєвостях внаслідок дитячих травм або стресових ситуацій. Це може бути постійне шукання похвали, значимості — або, навпаки, бажання отримувати жалість від оточення. Це може бути узалежнення від мастурбації чи порнографії, від солодощів чи від алкоголю. Доки наша чуттєвість перебуває в пошуках задоволення, розслаблення та ейфорії, доти шлях до пізнання Бога — обмежений, бо неможливо одночасно вести повноцінний діалог зі значимою особою та робити справи, які значимі для вас. Тому з дитячими травмами та наслідками стресових впливів варто розбиратися, щоб вони не закривали нам пізнання Бога. І, звісно, просити самого Бога про зцілення.

4.Мислення

Якщо нам хтось цікавий, то ми постійно думаємо про нього. Марно сподіватися на уникнення гріха та сталі стосунки з Богом, якщо в думках ви зловтішаєтеся з інших, постійно шукаєте користі, прокручуєте негаразди минулого.

Для того, щоб думати про Бога, є багато духовної літератури, передусім — Святе Письмо, щоденна можливість нести Слово Боже іншим, та добрі справи. Заповніть своє мислення Богом: короткими молитвами, перегляданням фільмів про Бога.

5.Уява

До різновиду мислення можна зарахувати і нашу уяву. Ніхто не забороняє нам формувати в уяві позитивні картинки, що сприятимуть нашому наближенню до Бога. Якщо ми хочемо зробити ремонт у квартирі, то уявляємо, як усе виглядатиме, які меблі ми купимо і які шпалери поклеїмо. Тому, якщо ви хочете бути лицарем Христа, то створіть в уяві цю картинку і мотивуйте себе нею у щоденних життєвих справах.

6.Пам’ять

Фіксуйте у пам’яті ситуації, дати, моменти, коли ви були близько до пізнання Бога. Це можна робити за допомогою записника, купленої іконки, підкресленого фрагменту в Біблії тощо. Складіть хронологію вашого спілкування з Богом через життєві події. Фіксуйте знаки, сни, осяяння, зустрічі. І ваша віра не буде хаотичною.

7.Воля

Щодня мотивуйте у собі намір пізнавати Бога дедалі більше і ставати більш святим. Організуйте систематичні постійні дії, які будуть вашу волю пов’язувати з Богом: щоденний Розарій, читання Святого Письма, дев’ятниці до улюбленого святого і т.д. Ваша витривалість у молитві, часта участь у Святій Месі, попри знеохоту та втому, формуватимуть вашу волю. Пам’ятайте, що Бог бачить ваш намір і докладені зусилля, навіть якщо не все вдаватиметься.

Психіка людини формується від зачаття і до смерті. Спочатку на плід впливають емоції вагітної матері. Потім материнське піклування, дотики, емоційний контакт формує основи психіки дитини. З однорічного віку дитяча психіка починає вбирати в себе реакції та впливи всіх членів родини та оточення, явищ навколишнього світу і властивостей предметів. Із трьох років дитина вже здатна сама для себе організувати гру і дослідити все, що її оточує. Так людина починає сама формувати свою психіку, а з нею і свідомість. Тому ми повинні бути відкриті на дію Бога в нашому житті, створивши всі умови для Його пізнання, бо в нас є такий важливий дар — віра.