Документи

«Бог близько і ніколи не виходить на пенсію». Лист Папи на перший Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком

24 Липня 2021, 17:29 2365

У січні Папа Франциск установив у Церкві День дідусів, бабусь і похилих віком. Він відзначатиметься в четверту неділю липня, близько 26 числа цього місяця — спомину святих Йоакима та Анни, дідуся та бабусі Ісуса. Цього, 2021 року він припадає на 25 червня.

У посланні на перший Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком Папа звертається безпосередньо до них зі словами підтримки та запевняє у своїй єдності з ними.

Пропонуємо повний текст цього послання.

 

Послання Святішого Отця
на Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком
«Я з тобою по всі дні»

 

Дорогі дідусі, дорогі бабусі,

«Я з вами по всі дні» (пор. Мт 28,20) — це обітниця, яку Господь дав учням, перш ніж зійшов на Небо, і яку сьогодні також повторює Вам, дорогий дідусю і дорога бабусю. «Я з вами по всі дні» — це також слова, якими я як Єпископ Рима і як людина похилого віку, як і ви, хочу звернутися до вас із нагоди першого Всесвітнього дня дідусів, бабусь і похилих віком: уся Церква поруч із вами — а краще: поруч із нами, — турбується про вас, любить вас і не покине вас!

Я добре знаю, що це послання приходить до вас у важкий час: пандемія стала неочікуваною і раптовою бурею, тяжким випробуванням у житті кожного, а з нами, літніми людьми, обійшлася особливо важким чином. Багато з нас перехворіло і багато хто помер або був свідком того, як згасало життя їхніх подругів і рідних; а багато були змушені дуже довго перебувати в самотності, ізоляції.

 

Господу відомі всі страждання

Господь знає про будь-яке страждання, яких ми зазнали в цей час. Він поруч із тими, хто переживає болісну розлуку; наша самотність, яка стала ще важчою в час пандемії, Йому не байдужа. Традиція переказує, що св.Йоаким, дідусь Ісуса, був ізольований від своєї спільноти, бо не мав дітей. Його життя, як і життя його дружини, Анни, вважали нікчемним. Але Господь послав до нього ангела, щоб той його утішив. Коли він, засмучений, залишився за брамою міста, йому об’явився Божий посланець і сказав: «Йоакиме, Йоакиме! Господь вислухав твою наполегливу молитву» [1]. Джотто на своїй знаменитій фресці поєднав цю нічну сцену з однією з численних безсонних ночей, до яких багато хто з нас звик і які переповнені спогадами, переживаннями та бажаннями.

 

Ангели

Але й тоді, коли все, здається, занурилося у темінь, як під час цих місяців пандемії, Господь постійно посилає своїх ангелів, щоб вилікувати нас від самотності й повторювати нам: «Я з вами по всі дні». Він звертається до тебе, до мене, до всіх. І це — суть цього першого Дня, який я хотів відзначити вперше саме цього року, після тривалої ізоляції та все ще повільного відродження соціального життя: щоб кожного дідуся, кожну бабусю, кожного похилого віком відвідав ангел!

Часом ці ангели мають обличчя наших онуків, часом — членів родини, старих друзів або тих, із ким ми познайомилися саме у ці важкі моменти. У цей час ми навчилися розуміти, які важливі для нас обійми та відвідини, і як же засмучує мене те, що в деяких місцях вони все ще неможливі!

Але Господь також направляє до нас своїх посланців за допомогою Божого Слова. Він не дозволить, щоб його колись забракло в нашому житті. Читаймо щодня Євангеліє, молімося псалмами, читаймо пророків! Ми будемо зворушені вірністю Господа. Святе Письмо допоможе нам також зрозуміти те, про що Господь просить нас сьогодні. Адже він посилає робітників у свій виноградник у будь-яку пору дня (пор. Мт 20, 1-16) і в будь-який період життя. Я теж можу засвідчити, що отримав заклик стати Єпископом Рима, коли вже був, можна сказати, пенсійного віку і гадав, що вже небагато зможу зробити нового. Господь завжди поруч із нами, завжди, з новими запрошеннями, з новими словами, зі своєю втіхою, завжди поруч. Ви знаєте, що Бог — вічний і ніколи не виходить на пенсію. Ніколи.

 

Берегти коріння та передавати віру

У Євангелії від св.Матея Ісус каже апостолам: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав» (Мт 28, 19-20). Ці слова сьогодні також скеровані до нас і допомагають нам краще зрозуміти, що наше покликання — це берегти коріння, передавати віру молоді та піклуватися про дітей. Прислухайтеся добре до цього: яке сьогодні наше покликання, у нашому віці? Берегти коріння, передавати віру молоді, піклуватися про дітей. Не забувайте про це.

Не має значення, скільки вам років; чи ви ще працюєте, чи вже ні; чи ви самотній, чи маєте сім’ю; чи ви стали бабусею або дідусем у молодшому віці, чи трохи пізніше; чи ви й надалі самостійний, чи потребуєте допомоги, — бо не буває пенсійного віку, коли йдеться про завдання проголошувати Євангеліє, завдання передавати традиції онукам. Потрібно вирушити в дорогу і насамперед піднятися над своїми обмеженнями, щоби зробити щось нове.

 

Оновлене покликання

У цей ключовий історичний момент і для вас є певне оновлене покликання. Ви запитаєте: як це можливо? Мої сили майже вичерпані; не думаю, що я можу щось зробити. Яким чином я маю поводитися по-новому, коли звички стали правилами мого життя? Як я можу присвятити себе біднішим за мене, коли так сильно переймаюся за свою сім’ю? Як я можу розширити свій горизонт, якщо не можу навіть вийти з дому, в якому живу?

Хіба моя самотність не надто важкий тягар? Скільки з вас запитує: хіба моя самотність — не надто важкий тягар? Ісус також почув схожі слова від Никодима, який запитав Його: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий?» (Йн 3,4) Може — відповідає Господь, — відкрившись на дію Святого Духа, який віє, де хоче. Святого Духа з Його свободою бути всюди і робити те, що захоче.

Як я вже не раз казав, ми не вийдемо з кризи, в якій опинився світ, залишившись такими ж, як були: вийдемо або кращими, або гіршими. І «дай Боже, щоб (…) це не було черговою серйозною історичною подією, з якої ми не винесемо науки». Ми вперті! «Не забуваймо про похилих віком людей, які померли через нестачу апаратів штучного дихання (…) Нехай ці великі страждання не будуть даремними, щоб ми перейшли до нового способу життя і зрозуміли раз і назавжди, що потребуємо один одного, що ми — боржники один одного, щоб людство змогло відродитися» (енцикліка «Fratelli tutti», 35). Ніхто не спасається сам. Ми — боржники одні перед одними. Усі — брати.

 

Потрібні для створення

У цій перспективі я хотів би сказати вам, що ви потрібні для створення, в братерстві та суспільній дружбі, завтрашнього світу: такого, в якому ми житимемо — разом із нашими дітьми та онуками, — коли мине буря. «Будьмо всі активні в реабілітації та підтримці поранених суспільств» (енцикліка «Fratelli tutti», 77). Серед різних стовпів, які мають нести цю конструкцію, є три, які ви можете допомогти звести краще за інших. Ці три стовпи — мрії, пам’ять та молитва. Близькість Господа дає сили навіть найслабшим із нас, щоб вирушити цим новим шляхом: шляхом мрій, пам’яті та молитви.

 

Мрії

Пророк Йоіл колись заповів обітницю: «…вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння» (Йоіл 3,1). Майбутнє світу — в цьому завіті між молодими та старими. Хто, як не молодь, може прийняти мрії старших і нести їх далі? Але для цього потрібно продовжувати мріяти: у наших мріях про солідарність, про справедливість, про мир — можливість для молоді мати нове бачення спільної побудови майбутнього. Також необхідно, щоб ви свідчили про те, що із випробувань можна вийти оновленим. І я впевнений, що воно буде не єдиним, бо ви пережили в своєму житті багато випробувань і вам вдалося з них вийти. Зробіть висновки також і з цього досвіду. Щоб вийти з нього зараз.

 

Пам’ять

Мрії пов’язані з пам’яттю. Я думаю про те, якою болісною є пам’ять про війну, і як багато нові покоління можуть навчитися від неї щодо цінності миру. Ваше завдання як тих, хто пережив біль війни, — передати це. Пам’ятати — це справжня й відповідна місія кожної літньої людини: пам’ятати і передати ці спогади іншим. Едит Брук, яка пережила трагедію Голокосту, сказала: «Просвітлення навіть одного сумління вже варте праці та болю зберігати спогади про те, що сталося… Для мене пам’ять — це життя» [3]. Я думаю також про моїх дідусів і бабусь і про те, як багато людей змушені були емігрувати і знають, як важко покидати свій дім, як це роблять це сьогодні багато людей у пошуках кращого майбутнього. Можливо, деякі з них живуть поруч із нами і, може, це вони дбають про нас. Така пам’ять може допомогти нам створити більш людський, більш відкритий на прийняття світ. Але без пам’яті неможливо будувати, без фундаменту ніколи не збудуєш дому. Ніколи. А пам’ять — це фундамент життя.

 

Молитва

І нарешті — молитва. Як сказав колись мій попередник, Бенедикт XVI, святий старець, який постійно молиться за Церкву і працює для неї: «Молитва похилих віком може вберегти світ, допомагаючи йому, можливо, ефективніше, ніж зусилля багатьох» [4]. Він сказав це наприкінці свого понтифікату, 2012 року. Це прекрасно. Ваша молитва дуже цінна: це — джерело, без якого Церква і світ не могли б відбутися (пор. Апостольська адгортація «Evangelii gaudium», 262). Зокрема, у цей, такий важкий для людства, час, коли ми перетинаємо, всі в одному човні, бурхливе море пандемії, ваше заступництво за світ і Церкву — не марне, воно демонструє всім спокійну віру в те, що ми допливемо до берега.

 

Братерство в самотності

Дорогі бабусі, дорогі дідусі, закінчуючи своє послання, я хотів би нагадати вам також про приклад блаженного — а невдовзі святого — Шарля де Фуко. Він жив як самітник в Алжирі й на цій периферії дав свідчення «свого бажання бачити в кожній людині брата» (енцикліка «Fratelli tutti», 287). Його доля показує, як можна навіть у самотності пустелі заступатися за бідних усього світу і ставати братом і сестрою всіх.

Я прошу Господа, щоб, завдяки і його прикладу, кожен із нас розширив своє серце і зробив його чутливим до страждань інших, а також заступався за інших. Щоб кожен із нас навчився повторювати всім, зокрема найменшим, ці слова втіхи, які ми почули сьогодні: «Я з тобою по всі дні». Сміливо, вперед! Нехай Господь вас благословить.

 

Рим, базиліка св. Йоана на Латерані, 31 травня, у свято Відвідин Єлизавети

 

ФРАНЦИСК

 

[1] Ця подія описана в «Протоєвангелії від Якова»
[2] Йдеться про зображення, вибране логотипом нинішнього Всесвітнього дня дідусів, бабусь та похилих віком
[3] La memoria è vita, la scrittura è respiro. L’Osservatore Romano, 26 січня 2021р.
[4] Візит до будинку «Viva gli anziani» 2 листопада 2012р.

 

Переклад CREDO за матеріалами: Stacja7

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

Рим
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books