Ми не можемо стати у присутності Божій, якщо не приведемо себе до внутрішньої та зовнішньої тиші. Ми повинні звикнути до безруху душі, очей, язика» — вважала Мати Тереза з Калькутти.
В день 111-ї річниці її народження пропонуємо добірку її висловів.
Покликання в покликанні
Аґнес Ґонджа Бояджіу народилася 26 серпня 1910 року в Скоп’є (нині Македонія) в албанській сім’ї. У 18 років вступила до ірландського згромадження лоретанок і виїхала в Індію. Через неповні 10 років, 24 травня 1937 року, склала довічні обіти, беручи ім’я Марія Тереза віл Дитятка Ісуса (від Терези з Лізьє — покровительки місіонерів). Мешкала в Калькутті, де щонеділі відвідувала бідних, хворих, щоразу сильніше усвідомлюючи неймовірну вбогість, що панувала там під час Другої світової. 10 вересня 1948 року, подорожуючи з Калькутти до монастиря в Дарджилінгу на щорічні реколекції, отримала «покликання в покликанні». Бог її покликав створити нове згромадження, яке би несло допомогу вбогим і покинутим. «Це був наказ. Відмова означала би зречення віри», — так згадувала про це Мати Тереза.
Вона вирішила створити новий чернечий інститут, головною метою якого була би опіка над найубогішими та помираючими в бідних кварталах Калькутти. Через два роки очікування на рішення церковної влади, 1950, вона заснувала Згромадження Місіонерок Любові, змінивши чернечий габіт індійським сарі. Перший дім згромадження — державний госпіс для убогих у занедбаній індуїстській дільниці — вона назвала «Домом Чистого Серця». Донині по всьому світу Місіонерки Любові провадять сиротинці й доми для хворих та помираючих.
Мати Тереза померла 5 вересня 1997 року. Беатифікована 19 жовтня 2003 року, канонізована 4 вересня 2016-го.
Все починається з молитви
«Ми теж покликані, щоб іноді занурюватися в глибшу тишу й самотність із Богом — і як спільнота, і в нашому особистому житті. Бути з Ним самотньо, без книжок, думок і спогадів — відкинувши все, — з любові насичуватися Його присутністю— у мовчанні, порожнечі, очікуванні, в непорушності».
«Ми не можемо стати у присутності Божій, якщо не приведемо себе до внутрішньої та зовнішньої тиші. Ми повинні звикнути до безруху душі, очей, язика».
«Якщо дбаємо про тишу, молитися буде легко. Є так багато балаканини, стільки повторів, стільки безладу в усних і записаних розповідях. Наше молитовне життя страждає від того, що в серцях нам бракує тиші».
«Моя таємниця дуже проста: я молюся».
«Часто, виправдовуючись покорою, покладанням на Бога чи відкиненням, ми забуваємо використати силу своєї волі. Все залежить від цих двох слів: “так” і “ні”. І в слово “так” я мушу вкласти всю свою енергію».
«Наші душі мають бути прозорими, як кришталь, крізь який можна побачити Бога».
«Вчора проминуло. Завтра не настало. В нас є тільки сьогодні. Починаймо».
«Нехай Бог усіх нас зробить відкритими на шляхи, що провадять поза власне я».
«Любов це плід, що дозріває в будь-яку пору і перебуває на відстані простягненої руки. Кожний може його зірвати, і тут немає жодних обмежень. Кожний може здобути цю любов через медитацію, духа молитви і жертовності, глибоке внутрішнє життя. Чи ми насправді живемо таким життям?»
«Тиша дає новий погляд на все. Вона потрібна нам, щоби торкатися душі».
«Навіть Бог не може нічого зробити для того, хто вже повний. Ти мусиш бути зовсім порожнім, щоб дозволити Йому увійти всередину, щоби Він чинив, що сам хоче. Це в Богові найпрекрасніше, правда? Хоч Він всемогутній, однак нікому не нав’язується».
«Що більше я труджуся, то краще розумію, як сильно нам потрібна молитва працею, перетворення праці в нашу обернену в дію любов до Бога».
«Не блукаймо, а підтримуймо духа подорожі. Ми не маємо з чого жити, а попри це живемо по-королівськи; ми не маємо нічого, щоб іти далі, а попри це йдемо без страху; не маємо на що спертися, а попри це надалі покладаємось на Бога; тому що ми належимо Йому, Він — наш турботливий Батько».
«В домі для помираючих у Каліґаті один із гостей здивувався, що там панує такий спокій. Я йому просто відповіла: “Тут є Бог. Касти й віри не мають тут значення. Неважливо, що ці люди — не моєї конфесії”».
«Якщо ти навчився молитися — не непокойся про себе. Якщо ти знаєш, як молитися, ти полюбиш молитву; а якщо полюбиш молитву, то й молитися будеш. Знання приведе тебе до любові, а любов — до служіння».
Читайте також:
10 цінних думок святої Матері Терези
Вибрані думки
«На мою думку, політики проводять замало часу навколішках. Я переконана, що вони були би кращими політиками, якби це робили».
«Молитва не вимагає того, щоб ми покидали свою працю, але щоб ми її продовжували так, немовби це — молитва».
«Апостоли не знали, як молитися, і просили Ісуса, щоб Він їх навчив. Тоді Він навчив їх “отченашу”. Думаю, що кожного разу, коли ми молимося “Отче наш”, Бог споглядає на свої долоні, на яких ми записані. “Глянь! Я записав тебе в себе на долонях” (Іс 49,16). Яке ж це прекрасне і промовисте визначення особистої любові, яку Бог відчуває щодо кожного з нас».
«Як на мене, діяльність Церкви на багатій розвиненій західній півкулі — складніша, ніж у Калькутті, Південному Ємені чи на інших територіях, де потреби людей обмежуються одягом, необхідним для прикриття їх від холоду, або мисочки рису для заспокоєння голоду — чогось, що покаже їм, що їх хтось любить. На Заході проблеми людей значно глибші; ці проблеми сягають углиб їхніх сердець».
«Що менше ми маємо, то більше даємо. Це видається абсурдним, але така вже логіка любові».
«Бог не вимагає від нас, щоб ми домоглися успіху. Бог вимагає, щоб ми були вірні. Коли ми стаємо віч-на-віч із Богом, результати неважливі. Важлива тільки вірність».
«Мир і війна починаються вдома. Якщо ми насправді прагнемо миру у світі, то почнімо зі взаємної любові в наших власних родинах. Якщо прагнемо сіяти радість, потрібно, щоб у кожній сім’ї радість була присутня».
«Будьте з Ісусом. Він молився і молився, а потім пішов шукати розради, але жодної не було. Я завжди пишу цю фразу: “Я чекав, щоби хтось Мене утішив, та нікого не знайшлося”. Потім пишу: “Будь цим кимось”».
Читайте також:
Слова Матері Терези, яких вона… не казала
Ходи, будь моїм світлом
«Сьогодні більше, ніж будь-коли, ми повинні молитися про світло пізнання Божої волі, про любов, щоби прийняти волю Божу, про можливість виконувати волю Божу».
«Попри все, ця темрява і пустка не такі болісні, як туга за Богом. — Відчуваю, що ця пустка виведе мене з рівноваги. — Мій Боже, що Ти робиш із кимось таким малим? (…) ось я, Господи, приймаю все з радістю до кінця життя — і буду всміхатися до Твого Прихованого Обличчя — завжди».
«“Так” з усього серця для Бога.
Велика “Усмішка” для всіх.
І здається мені, що ці два слова — єдине, що допомагає мені йти далі».
«Щодо мене — слава Богу, нам сказано йти за Христом. Якщо я не мушу йти перед Ним, то навіть у темряві дорога — надійна. Коли деякі дні набагато важчі — я просто стаю як маленька дитина й терпеливо чекаю, доки буря стихне. Навіть потемки дорога була надійна; не треба було “шукати дороги”, радше тільки “йти дорогою”, якою вже пройшов Ісус».
«Старайтеся поглиблювати свої знання на тему Таємниці Відкуплення. Це знання провадитиме вас до любові — а любов зробить так, що через свої страждання ви матимете малу частку в Страстях Христових».
Цитати за виданнями:
«Все починається з молитви. Роздуми матері Терези про духовне життя для сповідників усіх вір». Видавництво Prószyński i S-ka 1999
«Мати Тереза. Вибрані думки», Видавництво Znak 2008
«Ходи, будеш моїм світлом. Приватні листи “святої з Калькутти”», Видавництво Znak 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
