Завершивши Святою Літургією 52 Міжнародний Євхаристійний конгрес, який на минулому тижні тривав у столиці Угорщини, Папа відлетів літаком до Братислави у Словаччину, розпочавши другий етап своєї Апостольської подорожі.
Біля трапу Франциска зустріла Президентка Словаччини Зузана Чапутова. Діти в традиційному вбранні піднесли хліб і сіль та вручили квіти. З аеропорту Святіший Отець від’їхав до Апостольської нунціатури в Братиславі, що буде його резиденцією протягом перебування у Словаччині до середи, 15 вересня 2021 р.
Свідки єдності і тягар свободи
У своїй першій промові в Словаччині, виголошеній з нагоди зустрічі з членами Екуменічної ради Церков, Святіший Отець наголосив, що християни повинні бути свідками єдності, свободи та братерства.
До словацької Екуменічної ради Церков входять 11 некатолицьких Церков країни, а Конференція католицьких єпископів має при ній статус спостерігача.
Папа зазначив, що по роках атеїстичних переслідувань християнські спільноти Словаччини відновили своє життя і змогли відчути, що жити вірою на свободі — це прекрасно, але водночас і важко, «бо є спокуса знову стати рабами — не режиму, а ще гіршого рабства: внутрішнього». Небезпека такої пастки з’являється тоді, коли ситуація нормалізується, коли ми зупиняємося на досягнутому, стараючись зберегти спокійне життя. «Тоді вже йдеться не про “свободу, яку маємо у Христі Ісусі” (Гал 2,4), — сказав Франциск, — не про Його істину, яка нас визволяє (пор. Йн 8,32), а про завоювання простору та привілеїв».
Звертаючись до членів Екуменічної ради Церков Словаччини, Папа закликав їх замислитися, «чи ми, християни, не втратили ревності звіщення та пророцтва свідчення». «Чи правда Євангелія визволяє нас — а чи ми почуваємося вільними, осягаючи зони комфорту, які дозволяють нам управляти обставинами та спокійно прямувати вперед без особливих невдач? І чи, вдовольняючись хлібом та певністю, ми не втратили пориву в пошуку єдності, про яку благав Ісус: єдності, яка безумовно вимагає зрілої свободи рішучих рішень, зречення й жертв, але це є передумовою для того, щоб світ повірив (пор. Йн 17,21)».
Свідки єднання
На словацькій землі, сказав далі Франциск, євангелізація зродилася на шляху братерства, де брати Кирило та Мефодій залишили незгладимий слід. Папа побажав, щоб ці «свідки на той час ще об’єднаного християнства, охопленого полум’ям благовіствування, допомогли нам надалі прямувати цим шляхом, сприяючи братерському єднанню в ім’я Ісуса». «Бо ж як ми можемо бажати, щоб Європа віднайшла своє християнське коріння, якщо ми самі викорінені з повного сопричастя? Як ми можемо мріяти про Європу, вільну від ідеологій, якщо нам бракує мужності поставити свободу Христа понад потреби окремих груп віруючих?»
Хліб і сіль
Другий день перебування в цій країні, понеділок 13 вересня 2021 р., розпочався приватною Святою Месою в каплиці Апостольської нунціатури в Братиславі. Після сніданку Святіший Отець від’їхав до Президентського палацу, перед входом до якого відбулася офіційна церемонія привітання.
Зазначивши, що словацька історія «у незгладимий спосіб позначена вірою», Святіший Отець побажав, щоб вона допомагала підтримувати прагнення братерства, черпаючи також із прикладу святих Кирила й Мефодія. «Вони поширили Євангеліє, коли християни континенту ще перебували в єдності; і також сьогодні вони єднають конфесії цієї землі. Їх визнавали всі й вони шукали спільності з усіма: зі слов’янами, греками та латинянами. Стійкість їхньої віри перекладалася, таким чином, у спонтанну відкритість. Це спадщина, яку ви покликані ввібрати, щоб також і в цей час бути знаком єдності», — сказав Папа, побажавши, щоб із сердець словаків ніколи не пропадало «це покликання до братерства». В цьому контексті він поділився думками про типові вираження гостинності слов’янських народів: хліб і сіль, що також є символами, які «пронизані Євангелієм».
Бог обрав хліб, щоб залишатися між нами. Святе Письмо заохочує не нагромаджувати, а ділитися ним; хліб, про який говорить Євангеліє, — це переламаний хліб. Це навчає нас, що «справжнє багатство не полягає в помноженні того, що маємо, а в тому, щоб ділитися цим». Хліб, який розламують, заохочує піклуватися про найслабших: у християнській перспективі «найслабші є не проблемою, а братами й сестрами, яких потрібно супроводити». Треба, щоби справедливість «не залишалася абстрактною ідеєю», але була «конкретною, як хліб».
Сіль є «першим символом, який Ісус використовує, навчаючи своїх учнів», — вів далі Святіший Отець. Насамперед, вона присмачує їжу, що спонукає замислитися над тим, без чого життя стає прісним. «Справді бо, щоби зробити співіснування між людьми добрим, замало організованих та ефективних структур, потрібен смак солідарності», — пояснив Папа. Сіль додає смаку, розчиняючись, що є символом безкорисливості. В історії Словаччини не бракувало письменників, поетів і представників світу культури, «що були сіллю країни». Й подібно до того, як сіль пече, потрапляючи на рани, «їхні життя часто проходили крізь горнило страждання», залишивши «світлий приклад мужності, послідовності та спротиву несправедливості», і насамперед — прощення.
Випробуванням нашого часу, натомість, є пандемія, яка навчила нас, як легко «розпорошитися й думати лише про себе самих», — сказав Папа Франциск. Потрібно, натомість, почати з того, щоб визнати, що «всі ми уразливі та потребуємо одні одних». Із цього випливає заохочення прийняти цю кризу як заклик переосмислити стилі життя. «Не потрібно нарікати на минуле; потрібно засукати рукави, щоб разом будувати майбутнє», — сказав Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
