Як святий Франциск здійснив паломництво на Ґарґано і… не увійшов до гроту об’явлення архангела Михаїла

Святий Франциск Ассізький був великим шанувальником архангела Михаїла. Він бачив у ньому лицаря, що бореться з гріхом, а не з людиною.

«Я — архангел Михаїл, який завжди стоїть перед Божим лицем. (…) Там, де розверзаються скелі, будуть пробачені гріхи людей. Молитви, які ви возноситимете до Бога, будуть вислухані», — почув уві сні єпископ Лаврентій.

Архангел Михаїл і Ґарґано

Святий грот на півострові Ґарґано притягує тисячі паломників. Автобуси і легкові автомобілі спочатку в’їжджають у містечко по досить крутому схилу. А потім ті, хто здолав багатокілометровий шлях, щоб опинитися в місці, яке один з архангелів відвідав особисто, вузькими вуличками добираються до місця об’явлень.

Вони сідають на невисокі лавки, торкаються руками стін і з захопленням дивляться на освітлену білу статую архангела Михаїла. Статуя зображає архангела, який лівою ногою топче сатану, правою рукою підіймає меч, а мізинцем лівої руки, однією ланкою ланцюга, повністю контролює рухи царя пекла і не дозволяє йому поворухнути головою.

Той, хто «завжди стоїть перед Божим лицем», тримає сатану мізинцем!

Внутрішня частина гори — це виклик для відвідувачів гроту

29 вересня єпископ Лаврентій відправив у гроті Ґарґано першу Святу Месу. Того дня базиліка отримала титул Небесної базиліки, хоча тоді це була просто печера, якої не торкалася людська рука, без вівтаря та споруд на поверхні.

Першу стежку до гроту об’явлень мешканці протоптали самі, через часті паломництва до місця, яке відвідав архангел. Дорога була важкою і небезпечною. Грот був розташований глибоко в скелі, вхід до нього закривав дубовий ліс. Треба було підійматися по скелястих виступах, в глибині печери триматися лівої стіни, бо праворуч дно печери було нижче на шість метрів, і обережно ступати.

Тільки в ХІХ ст. до масивної скелі над гротом добудували сакральні споруди, а вниз тепер ведуть сходи, якими сьогодні можна безпечно спуститися всередину печери.

Святий Франциск і архангел Михаїл

Коли св. Франциск 1221 р. прибув на Ґарґано, там не було ні будинків, ні гіпсової статуї Михаїла. Щоб увійти в печеру, потрібна була хороша фізична підготовка і сміливість. За переданням, бідняк з Ассізі подолав небезпечну ділянку скелястих сходинок, але… до самого гроту не ввійшов. Літописи свідчать, що він не почувався гідним стояти на тому місці, де стояв посланець Небес. А як доказ того, що він здійснив і завершив паломництво, Франциск біля входу до святого гроту на скелі вирізав грецьку літеру «тау» — «Т». Цей старозавітний знак хреста був улюбленим підписом Франциска.

Франциск здійснив паломництво в період Великого Посту, невдовзі після поразки П’ятого хрестового походу, до якого він приєднався, щоб зустрітися з султаном і навернути його. Насамперед, за словами Франциска, морально.

Заклику хрестоносців «Так хоче Бог!», який мав виправдати вбивства і насильство, Франциск протиставив своє беззахисне смирення і євангельський мир. Він, «хрестоносець без зброї», здійснив паломництво на Ґарґано, щоби предстати перед архангелом, який бореться з сатаною, а не з людиною, під гаслом «Хто як Бог?»

Піст і стигмати

Після повернення до Ассізі св. Франциск заохотив своїх братів до сорокаденного посту й молитви в період від Внебовзяття Марії до свята архангела Михаїла, тобто з 15 серпня по 29 вересня. Навіщо? Бо він бачив тісний зв’язок між Марією, Царицею ангелів, і Небесним воїном.

«Кожен на честь такого славного князя має пожертвувати Богу якийсь особливий дар. Тому блаженного Михаїла варто вшановувати більш урочисто, бо його завдання — представляти Богові душі», — пояснював Франциск.

Під час одного з таких постів, 14 вересня 1224 р., на горі Ла Верна йому об’явився Христос і обдарував благодаттю стигматів. Передання також зберегли розповідь, в якій архангел Михаїл був присутній під час цієї події.

Боротьба з гріхом, а не з людиною

Франциск дивився на архангела Михаїла, культ якого в Італії тих часів був дуже живий, крізь призму Марії. Ангельська Божа Мати, якій він присвятив капличку в Порціункулі, допомагала святому тривати в «ангельській чесноті», як він називав чесноту чистоти.

Саме у Неї Франциск шукав порятунку в найскладніших справах, Її просив про допомогу в боротьбі з сатаною. В Михаїлі, для якого Марія була Царицею, він бачив лицаря, що служить тій же справі — боротьбі з гріхом і злими духами, а не з людиною. Меч у руці архангела спрямований проти сатани, Михаїл не погрожує людям.

Сучасною мовою — св. Франциск був великим фаном архангела Михаїла. Довіряв йому такою мірою, що в уставі свого ордену спочатку написав, «щоб кожний настоятель ордену щороку в свято св. архангела Михаїла зустрічався з братами будь-де, щоб обговорити Божі справи». Франциск вірив, що той, чиє завдання — представляти душі Богу, найкраще подбає про те, щоби стан наших душ нічим не образив Бога.

Момент переходу душі під час смерті людського тіла святий вважав найважливішим після народження, вирішальним для вічності. У присутності Михаїла він бачив шанс безпечно потрапити в обійми Отця.

Переклад CREDO за: Агнєшка Бугала, Aleteia