Матір, що вирішила народити дитину і віддати її на усиновлення замість того, щоб зробити аборт, возз’єдналася зі своїм сином через 33 роки.
Вона зробила тест ДНК, сподіваючись, що її син зробить те саме. Мелані Пресслі мала надію на ту тонку, але нерозривну нитку, яка пов’язує матір і дитину. Вона часто думала про те, скільки разів вони могли опинятися на паралельних дорогах, або навіть на одному перехресті, не впізнаючи одне одного і не зустрічаючись.
Все почалося з упевненості: «ні» аборту!
Мелані було 18 років, і у неї не було впевненості у майбутньому — ні у своєму, ні у тому, яке вона зможе дати своїй ненародженій дитині. Можливо, їй потрібно було лише трішки більше допомоги? Одна простягнута дружня рука?
Вона була молодою і дуже самотньою. Її хлопець запропонував аборт як вирішення її «проблеми». Серед складного лабіринту стежок, якими вона блукала, і які могли завести у глухий кут як дитину, так і її саму, вона обрала одну: життя.
Вона народила хлопчика, і вирішила скласти для нього план усиновлення за допомогою родичів та аґентства з усиновлення. Це був червень 1988 року.
Вона віддала сина, не давши йому імені. Вона хотіла, щоб ця честь належала його прийомним батькам. Можливо, вона також розуміла, що вже дала йому найголовніше — дар життя і можливість мати батьківську любов.
Медсестра дозволила їй кілька хвилин потримати сина, попри те, що це було заборонено протоколом. Сестра Мелані зробила пам’ятне фото. За цей спогад вона чіплялася і надалі, протягом усього життя, навіть після того як щасливо вийшла заміж і народила трьох інших дітей. Життя вело її несподіваними шляхами, але Мелані завжди тримала цю нитку зав’язаною навколо свого серця.
Хлопчика, якого вона народила 33 роки тому, звати Ґреґ Фосслер. З 9 або 10 років він знав про те, що його всиновили. Він ніколи не задавав багато питань з цього приводу. «Я завжди жартував про це, кажучи: “Я не знаю жодної знаменитості, схожої на мене”, або “Жоден король або королева далеких країн на мене не схожі”» — розповідає Ґреґ.
Після того, як він сам став батьком, у Ґреґа з’явилося більше сміливості для того, щоб зазирнути у своє минуле. Він вирішив спробувати піти за тією ниткою, яка у нього була, не знаючи, чи зможе він знайти її кінець, і чи там хтось на нього чекатиме.
Він купив генетичний тест «23andme». Це був тест того ж бренду, яким два роки потому скористалася Мелані, коли одна з доньок купила його їй на день народження у травні 2021 року. Завдяки базі даних компанії «23andme», яка дозволяє знайти споріднені ДНК і виявити своє родинне та етнічне походження, Мелані і Ґреґ знайшли одне одного. Спочатку вони поспілкувались через месенджер, а влітку змогли нарешті зустрітися і обійнятися.
Спочатку Мелані дещо нерішуче написала Ґреґові: «Я вважаю, що ми родичі». Незабаром після цього вона набралася сміливості і впевнено написала: «Гадаю, що я — твоя рідна мати».
Дружина Ґреґа Фосслера зробила спільне фото матері і сина після їхнього возз’єднання.
Наше тіло — це жива пам’ять не лише про соматичні риси, хвороби чи схильності, а й про вибір багатьох людей. Ми являємо собою унікальний набір хромосом, але перш за все, кожен із нас — це безперервна лінія сказаних «так». Саме наше тіло нагадує нам про те, що ми не просто результат чистого везіння, а радше заплутана історія спасіння, яка, якби ми змогли розмотати її клубок до кінця, привела би нас усіх до першої та найбільшої Любові всього людства.
фінансово.
Щиро дякуємо!
