Сьогодні, 9 жовтня 2021 р., біля храму парафії Покрова Пресвятої Богородиці УГКЦ у Вінниці було урочисто освячено перший в Україні пам’ятник Верховному Архієпископу УГКЦ у 2001-2011 роках кардиналу Любомиру Гузару.
Ця подія завершила тиждень Блаженнішого Любомира Гузара, який проходив у парафії. Ініціатива встановлення пам’ятника видатному синові українського народу належала греко-католицькій громаді м. Вінниці, яку очолює настоятель парафії Покрова Пресвятої Богородиці о. Григорій Рогацький.
«Я би дуже хотів, — сказав о. Григорій, — щоб сьогоднішня подія стала не завершенням праці по встановленню пам’ятника, а стартом, щоб ми по-справжньому жили живою спадщиною владики Любомира Гузара».
Церемонії відкриття пам’ятника передувала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук. Разом із ним співслужили єпископ Коломийський Василь Івасюк, єпископ Кам’янець-Подільський Іван Кулик, єпископ Богдан Дзюрах, який нині служить вірним Греко-Католицької Церкви в Німеччині та країнах Скандинавії, екзарх Харківський Василь Тучапець, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії Петро Лоза і єпископ-помічник Київської Архієпархії Йосиф Мілян та численна група священників. Проповідь під час Літургії проголосив єпископ Богдан Дзюрах.
«Він (Любомир Гузар — Прим. ред), — сказав владика Богдан, — коли пішов на пенсію, не збудував собі печі для відпочинку. Він і після відходу до вічності продовжує служити Церкві і народу. І ця подія, якою вінчається тиждень пам’яті Блаженнішого Любомира тут, у Вінниці, є також частиною його церковного і громадянського служіння. Можливо, не одна людина ставила собі запитання: чому так сталося, що саме у Вінниці споруджено і освячено перший у світі пам’ятник Блаженнішому Любомирові? Шукаючи відповіді на це запитання, дехто, можливо, буде рахувати скільки разів і з яких нагод Блаженніший відвідав це гарне місто. І матиме рацію. Зрештою, вистачало б і одного візиту, щоб місто пишалося відвідинами цього праведного мужа та бажало увічнити його ім’я тим чи іншим чином. Хтось скаже, що це стало можливим тому, що тут є такий дуже ревний священник, о. Григорій, який вклав душу й серце, і багато зусиль, щоб цей пам’ятник постав. І теж буде недалекий від істини. Мені ж спадає на думку сцена з документального фільму “Бути людиною” про Блаженнішого Любомира, де він ділиться своїми враженнями після повернення в Україну і при цьому згадує місто Вінницю. […] Вінниця була у серці Блаженнішого Любомира. І тому в серці Вінниці сьогодні постає пам’ятник йому. Зрештою, яка б не була причина, я впевнений, що нинішня подія повинна не лише скеровувати нас у минуле, до вдячних спогадів про цього праведного мужа. Вона ще більше буде скеровувати нас у майбутнє. Бо так, як для Блаженнішого Любомира Вінниця, про яку він чув, через особисту зустріч стала дійсністю, так і сьогодні, через відкриття і освячення цього пам’ятника, Блаженніший Любомир, про якого багато хто з мешканців цього міста без сумніву чув, ставатиме дійсністю. Ставатиме кимось реальним, близьким і завжди актуальним. Віднині під Покровом Пресвятої Богородиці він буде здійснювати своє служіння у цьому чудовому місті на Східному Поділлі».
Владика Богдан зазначив, що служіння Блаженнішого Любомира можна окреслити потрійним способом. Передусім це служіння слухання: «Кожний із нас потребує того, хто міг би нас вислухати, до кого ми можемо прийти з нашими болями, переживаннями, страхами і тривогами, і будемо знати, що ця людина нас прийме. […] І він це служіння продовжує і далі. Так багато людей, які приходять до місця його спочинку під Патріаршим Собором в Києві, почувають себе вислуханими. І я переконаний, що так само буде тут, у Вінниці: кожен, хто приходитиме з молитвою про заступництво Блаженнішого Любомира, буде відходити потішеним у горі й укріпленим у вірі».
Друге служіння — служіння слова: «Ми часто чули від сторонніх до нашої Церкви людей: ми дуже любимо слухати Блаженнішого Любомира. […] Слова, які виходили з його вуст, а краще сказати — з його серця, одне за одним пластом лягали в душі і серця слухачів. І там, неначе цеглинка до цеглинки будували храм душі кожної людини, яка його слухала […] Втім, він розумів, що змінити світ на краще — це не плід людських зусиль чи красномовства проповідників, це плід тільки Божої благодаті. Тому найважливішим його служінням тут, на землі, і тепер у вічності була і буде залишатися молитва. Коли творці цього пам’ятника поцікавились моєю думкою щодо того, що мало б визирати з кишеньки Блаженнішого, я не вагаючись відповів: чотки — як символ безперервної молитви, в яку був занурений Блаженніший Любомир. Тепер ці чотки пригадуватимуть кожному, хто споглядатиме цей пам’ятник, що наш Блаженніший у Господі завжди живий, щоб заступатися за нас».
По закінченні Літургії Блаженніший Святослав Шевчук висловив подяку єпископам, священникам і всім, хто брали участь у відправі, особливо відзначивши владику Йосифа Міляна, який, за його словами, очолював усі заходи Тижня Любомира Гузара: покази фільму, круглі столи, презентації книжок тощо. Владика Святослав вручив Патріарші грамоти настоятелю парафії Покрова Пресвятої Богородиці о. Григорію Рогацькому та авторам пам’ятника — скульпторам Олесю Сидороку і Борису Крилову.
Під час урочистої церемонії відкриття пам’ятника Глава УГКЦ сказав: «Ми не проповідуємо самих себе, але Господа нашого Ісуса Христа. Ми ваші слуги в ім’я любові Ісуса — ці слова, які написав апостол Павло, якнайкраще висвітлюють стиль життя і спосіб служіння Блаженнішого Любомира. Будучи великою людиною в усіх вимірах цього слова, він ніколи не хотів звертати увагу на себе. Єдиним його бажанням було вказати людині на Бога, проповідувати Ісуса — справжнього Бога і справжню Людину, в Ім’я якого він служив. Сьогодні у Вінниці на різних перехрестях є дуже багато різних дороговказів, які показують, як доїхати до того чи іншого місця. Всі ці дороговкази показують як треба рухатись до того чи іншого місця на землі. Але сьогодні тут, поруч людного перехрестя, постав ще один дороговказ, дороговказ, який вказує дорогу до Неба. Таке відчуття, що Блаженніший разом із нами вийшов із храму, щоб вказати сучасній людині дорогу до Бога. Бо тільки в Бозі людина може бути людиною, тільки з Богом вона може бути собою. Сьогодні ми радіємо, що ще один дороговказ постав на українській землі. І тепер, згадуючи Блаженнішого Любомира, ми не повинні стояти біля дороговказу. Ми повинні йти туди, куди він вказує».
Символічний жест зняття покривала з пам’ятника зробили семінаристи Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, після чого Блаженніший Святослав окропив пам’ятник свяченою водою. Зібрані на урочистості змогли почути аудіозапис однієї з останніх проповідей Блаженнішого Любомира.
В урочистості відкриття пам’ятника взяв участь Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас. У своєму виступі він зазначив, що у непрості часи відродження Церкви в Україні і української державності владика Любомир Гузар був моральним авторитетом не тільки для вірних Української Греко-Католицької Церкви, а й для всіх українців.
«Я завжди підкреслюю, — сказав Апостольський Нунцій для CREDO, — що Україна це країна, де живуть православні, католики, вірні інших конфесій. Блаженніший Любомир Гузар був не тільки католиком, а й громадянином України, чий приклад гідний для наслідування кожною людиною, незалежно від віросповідання. Ми ж, як католики, можемо радіти, що Католицька Церква дала Україні і світові таку людину».
Його Високопреосвященство також поділився з CREDO враженнями першого місяця перебування в Україні: «Найважливішою подією цього місяця було вручення вірчих грамот. Ця подія відбулась 1 жовтня і тепер я вже можу працювати на офіційному рівні. Україна — велика країна і щоб фізично ознайомитись з дійсністю Католицької Церкви в Україні, потрібен час. Але що я можу сказати вже зараз: в Україні я почуваюся дуже добре. Як у себе на Батьківщині».
«Постать Любомира Гузара, — сказав заступник голови Вінницької облради пан Ігор Івасюк, — це зразок любові до людей, жертовності, патріотизму, честі гідності. Мені, як вінничанину, дуже приємно, що саме в нашому чудовому місті відкривається цей пам’ятник. Хочу подякувати всім причетним до цієї події, тому що вважаю, що це буде ще одне “серце” нашого міста».
Заступник міського голови пані Галина Якубович від імені територіальної громади Вінниці висловила подяку греко-католицькій релігійній громаді за ініціативу будівництва пам’ятника Любомиру Гузару і запевнила, що такі ініціативи завжди знаходитимуть підтримку міської влади.
Вдячність Апостольському Нунцію і Главі Української Греко-Католицької Церкви за те, що відвідали Вінницю, а керівникам міста за те, що не тільки підтримали ідею встановлення пам’ятника Блаженнішому Любомиру, але й доклали певних зусиль для її реалізації, висловив начальник управління у справах національностей і релігії Вінницької ОДА пан Ігор Салецький.
Керівник відділу з питань релігій Кабінету міністрів України пан Андрій Юраш зачитав вітального листа прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля.
Урочистість завершив спільний спів українського церковного гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».
фінансово.
Щиро дякуємо!
