Про обурливу ситуацію у світі українського кінематографу пише у своєму блозі доктор філософії Тарас Каляндрук, сам кіносценарист, режисер, дослідник лицарської культури, лауреат премії ім. Івана Франка в галузі інформаційної діяльності. 17-й конкурсний відбір Держкіно, який нещодавно відбувся в Києві, ставить нас перед фактом неприхованої пропаганди антицінностей.
Текст публікується зі скороченнями.
Ганебно, що до 30-річчя Незалежності не пропустили до фінансування жодного кінофільму, який би розкривав історичне минуле України. Причому на конкурсі цинічно зрізалося фільми не лише для дорослих, але, що набагато гірше, для юних глядачів. Так, під ніж пішла історико-героїчна драма про життя кошового отамана Петра Калнишевського «Останній кошовий» авторства Володимира Савельєва і Володимира Онищенка, отримавши вердикт анонімних експертів: «…є фільми з більше важливою тематикою для українського кінематографу». Кіноказку знаменитого Сашка Лірника (Олександра Власюка) «По сліду вовка» за режисурою Олександра Ітигілова не допустили до фінансування з такими формулюваннями: «Не простежується якась особлива актуальність», «Екранізація твору Сашка Лірника, цікавий жанр, але минулий фільм за сценарієм автора не мав попиту у широкої глядацької аудиторії». Зауважимо, що в останньому випадку невідомий експерт свідомо перебрехав факти, адже насправді чудова комедія «Пекельна Хоругва, або Різдво козацьке» стала народним хітом, здобула державну премію імені Лесі Українки як найкращий фільм для дітей та юнацтва, а на всеукраїнському кінофестивалі «Золота Дзиґа» отримала призи глядацьких симпатій.
Гостре несприйняття в експертів викликала і боротьба українців проти новітніх московських агресорів. Зокрема, їхнє роздратування викликала драма Володимира Харченка-Куликовського «Отче мій» про священника, колишнього «афганця», який потрапляє в жерло війни на Сході України у пошуках сина і рятує його ціною власного життя. «Фільмами про війну ми скоро будемо викликати нудьгу у фестивальної аудиторії і пересічного глядача» — оцінив анонім.
Так само викинули з конкурсу військову драму «Анклав» Олександра Сальнікова і Геннадія Розгона. І тут анонімний експерт нахабно заявив: «Контекст майбутньої стрічки не є актуальним сьогодні для нашої держави».
Які ж фільми, на думку цих експертів, є актуальними для широкого кола українців і заслуговують на державне фінансування?
Відповідь на це питання шокує. Так, найвищий бал — 14,6 (у категорії «Ігрові повнометражні фільми художньої та культурної значущості») отримав фільм Хачіка Васіляна і Олексія Гладушевського «Мій юний принц». Процитуємо із конкурсної заявки стислий зміст цього кінопроєкту: «Поль — 17-річний підліток із хворою психікою, що живе в шикарному маєтку, веде розгульний спосіб життя і проявляє нездорову прихильність до власної матері Софії, яка живе разом із ним. Незабаром у життя Поля і Софії вторгаються молодий хлопець Антуан і його батько Марк. У Поля зав’язуються стосунки з Антуаном, а у Софії в цей час із Марком. Але як би вдало все не складалося, поява Антуана і Марка веде всіх до трагедії».
«Гарна та цікава історія. Автори пропонують нам цікавий жанр, якого в Україні ще не було серед створених стрічок», — захоплюються експерти. «Якісно підготовлений проект, готовий до реалізації. Цікавий авторський підхід до родинних стосунків і контактів із зовнішнім світом», «В українському кіно мало говорять про ЛГБТ тематику, тому це, безперечно, важливо».
Із захоплених відгуків експертної ради випливає, що саме драма з життя розпусних збоченців — це те, що нині конче потрібно українському глядачу. Розхвалили тизер; при цьому експертів не збентежило те, що майбутні творці фільму дико поглумилися над головною християнською молитвою «Отче наш», перетворивши просто-таки в сатаністичне збоченство. Але і в експертів, і в керівництва Держкіно цей обурливий тизер, який ображає почуття мільйонів віруючих, викликав захоплення і вони постановили виділити на фільм 20 млн. гривень наших із вами податків (5 млн. грн. нібито студія залучає сама).
Постає закономірне запитання. Якщо влада країни на найвищому рівні декларує, що Україна є спадкоємницею християнської традиції Давньої Русі (зокрема В. Зеленський не раз у своїх публічних виступах заявляв, що наша держава є колискою православної апостольської віри та церкви, і саме на берегах Дніпра у Києві зупинився Апостол Андрій Первозванний), а також є країною із найбільшою кількістю православних вірян у світі, то як можна переможцем державного конкурсу оголошувати фільм із відверто антихристиянським тизером?
Заміна патріотичних кінострічок пропагандою антихристиянських збочень саме до 30-річчя Незалежності України є свідомо спланованим злочином проти українського народу і держави, тому влада має вжити негайних заходів і визнати недійсними результати Сімнадцятого конкурсу, а так званих «експертів» і керівництво Держкіно, яке допустило і затвердило таку «експертизу», — негайно притягнути до відповідальності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
