Група протестувальників у Римі долучилася до тисяч інших у 120 містах світу, щоб виступити проти порушень прав людини та урядових репресій на Кубі.
Кубинські експатріанти, що зібралися на площі Албанії у центрі Рима, протестували на знак солідарності з «Маршем кубинського громадянського суспільства», який відбувся 15 листопада на Кубі, керованій комуністами.
Марш був організований мирною продемократичною групою «Архіпелаг», яка складається з кубинських громадян. Активісти створили англомовний вебсайт, на якому зібрані відеозаписи різних репресивних актів, що їх нещодавно здійснив кубинський режим.
«Ми тут, щоб протестувати проти сім’ї Кастро, — сказав Аріель, уродженець Куби, який мешкає в Італії 16 років. — Куба бідна, дуже бідна, і за минулий рік там стало ще гірше. Уряд все вирішує за нас».
«Комунізм і пов’язане з ним насильство вбиває мій народ, — каже Кенія, кубинська мігрантка, що проживає у Римі. — Ми проводимо цю мирну демонстрацію для всіх людей Куби, тому що там насправді неможливо протестувати і закликати до свободи».
13 листопада, напередодні Маршу, група правозахисників підписала заяву, в якій закликала міжнародне співтовариство засудити спроби кубинського уряду придушити громадянське суспільство та підірвати демократію. Підписанти наголосили, що з 1989 року Міжнародний комітет Червоного Хреста не мав можливості інспектувати кубинські в’язниці (до порівняння, з 2002 по 2014 рік комітет здійснив близько 100 візитів до сусідньої в’язниці Ґуантанамо, якою керують США).
Підписанти, серед яких були релігійні лідери, письменники, художники, бізнесмени та колишні дипломати, відзначили «період загострення» жорстоких репресій, відзначивши зокрема випадок із отцем Кастором Альваресом, якого побили і заарештували на акції протесту 11 липня. Його звільнили лише тоді, коли його справа привернула увагу міжнародних ЗМІ.
Уряд ігнорує звернення
Підписанти додали, що на звернення Верховного комісара ООН з прав людини до кубинського уряду 16 липня, у якому він висловив стурбованість арештами великої кількості людей і закликав до діалогу, уряд Куби відповів «погіршенням умов утримання ув’язнених».
«Під час протестів 11 липня і після них були затримані понад 5000 кубинців. Більшість із них залишаються у в’язниці, а судові процеси не відповідають міжнародним нормам: наприклад, мирним демонстрантам дають по 20 років ув’язнення за участь у демонстраціях».
Підписанти опублікували список вимог до кубинської диктатури, який включає негайне звільнення всіх політичних в’язнів, надання комітету Червоного Хреста доступу до кубинських в’язниць і скасування обмежень на розповсюдження гуманітарної допомоги. Вони закликали міжнародне співтовариство «засудити репресії проти демократичних активістів», встановити «ембарго на поставки зброї» до країни та «призупинити дію угод про економічну та військову співпрацю з кубинською диктатурою».
«Ми оприлюднили цей заклик, сподіваючись, що це відкриє очі міжнародній спільноті і припинить нормалізацію режиму Кастро, що призводить до жахливих результатів», — сказав Джон Суарес, виконавчий директор Центру вільної Куби.
Хоча Рауля Кастро, брата Фіделя Кастро, у 2019 році змінив президент Міґель Діас-Канель, багато кубинців стверджують, що родина Кастро продовжує утримувати владу над кубинським народом.
Напередодні протестів 15 листопада кубинський уряд «неодноразово та свавільно» затримував організаторів на короткий період часу, погрожуючи судом у разі продовження їхньої участі у Марші. 14 листопада продемократичний кубинський сайт DDC повідомив, що місто Сантьяго-де-Куба перебуває в облозі донощиків та військ спеціального призначення, які готові «придушити протести проти голоду, дефіциту та відключення електроенергії».
Повідомлялося також про допити, звільнення з роботи, переслідування, лінчування у ЗМІ, листи-попередження, штрафи, блокування акаунтів в Інтернеті, телефонні погрози, конфіскації мобільних телефонів та погрози фізичною розправою.
Відповідь Церкви
Минулого тижня єпископи Куби закликали поважати гідність громадян країни, додавши, що кожен кубинець «повинен мати можливість вільно висловлюватися та ділитися своїми особистими думками, позиціями та переконаннями, навіть якщо вони не збігаються з думкою більшості».
У своїй заяві єпископат також відзначив «зростаючу нагальність залучення кубинців до національного проєкту, який залучає та мотивує всіх; який враховує всі відмінності, без виключення чи маргіналізації». Вони закликали звільнити тих, хто був ув’язнений після літніх протестів, і не шкодувати зусиль, щоб «прокласти шлях до порозуміння, примирення та миру».
Суарес привітав заяву єпископів, відзначивши «мужність» Католицької Церкви. «Ми закликаємо католицьких єпископів усього світу приєднатися до їхніх кубинських колег» — сказав він.
У розпал літніх протестів Папа Франциск під час молитви «Ангел Господній» 18 липня закликав до «миру, діалогу та солідарності», але жодних інших заяв від нього не пролунало, що викликало певне розчарування і навіть критику з боку певних кубинців.
Аріель та інші кубинці були також розчаровані, коли 24 жовтня вони намагалися увійти на площу Святого Петра під час папської молитви «Ангел Господній», але їх зупинила ватиканська поліція на тій підставі, що політичні демонстрації на площі заборонені. Вони порівняли це зі своїм візитом 18 липня, коли багатьох кубинців пустили на площу, незважаючи на транспаранти та прапори.
Кенія почувається щасливою через те, що єпископи Куби підтримали їхній протест. Вона каже, що дуже рада і не переймається тим, що сталося на площі Святого Петра. «Це не проблема, що вони нас зупинили, — каже вона. — Я люблю Бога, і знаю, що Бог із кожним кубинцем та кожною людиною».
Переклад CREDO за: Едвард Пентін, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
