Дороті Дей — справжня революціонерка Любові

Святість може здаватися нам надто далеким, надто жорстоким, надто радикальним способом життя.

«Я вірю в Бога, — м’яко говоримо ми, переконуючи самих себе. — Але я не релігійний фанатик абощо». Святість достатньо хороша для нас, поки вона «ручна».

Вогонь, що пожирає

Але християнський Бог — не «ручний». Клайв Стейплз Льюїс говорить про це, описуючи свого христоподібного лева Аслана, кажучи: «Знаєте, він дикий. Він не ручний лев». Як сказано у Святому Письмі: «Бо Бог наш — вогонь, що пожирає» (Євр 12, 29).

Слуга Божа Дороті Дей зіткнулася з таємницею Божої любові і перетворила своє життя на служіння їй. Вона часто цитувала опис любові, даний персонажем роману Федора Достоєвського «Брати Карамазови», отцем Зосимою: «Любов у дії — це сувора і жахлива річ порівняно з любов’ю у мріях».

Розчарування

Надзвичайне життя Дороті Дей, безсумнівно, склалося саме таким чином через розчарування у світі, яке вона пережила. «Але протягом цього довгого, довгого часу я була розчарована — так, як усі, крім святих, розчаровуються у цьому світі, який Бог створив для нас», — писала вона.

Відомо, що Дороті прийняла католицьку віру після того, як протягом кількох років працювала журналісткою у кількох нью-йоркських соціалістичних газетах, таких як The Call, The Masses, and The Liberator. Видання The Masses було фактично закрите після того, як поштова служба США відмовилася його обслуговувати через «зрадницькі матеріали», які мали на меті перешкоджання призову до війська.

Радикальні погляди

Дороті дотримувалася багатьох радикальних поглядів, включно з крайнім антивоєнним пацифізмом. Ще радикальнішою була її відданість бідним. Роздумуючи про час, протягом якого вона була ув’язнена, вона писала: «Я ніколи не була би вільною знову, якби не знала, що по всьому світі за ґратами перебувають жінки і чоловіки, дівчата і хлопці, які страждають від примусу, покарань, ізоляції та інших випробувань через злочини, у яких всі ми були винні».

Ще радикальнішою, ніж її любов до бідних, була її любов до Христа. Описуючи момент свого навернення, Дороті писала: «Я хотіла бути бідною, цнотливою та покірною. Я хотіла померти, щоб жити, відкинути стару людину і одягнутися в Христа. Іншими словами, я любила, і, як усі люблячі жінки, хотіла бути поруч із Тим, кого люблю».

Революція

Одразу після свого навернення Дороті відкинула свої комуністичні погляди на власність. Належати до Церкви означала для неї дотримуватись усього, чого навчає Церква, без винятків. Вона визнала: «Тепер, як і святий Тома Аквінський, я вважаю, що людині необхідна певна кількість власності, щоб вести хороше життя. Я вважаю, що ми повинні працювати над відновленням суспільних аспектів християнства, а також певної міри приватної власності для всіх».

Дороті вважала, що біди суспільства, жорстоке ставлення до робітників та нерівність статків означають, що революція майже неминуча. Але вона з надією зазначала: «З допомогою Божою, вдаючись до Його Таїнств і приймаючи керівництво Христа, я вірю, що ми зможемо подолати революцію своєю власною християнською революцією без застосування сили».

Революція Дороті походить прямо з Євангелія. Її революція почалася зі щоденної молитви — протягом десятиліть вона щодня приступала до Причастя і була глибоко віддана Літургії Годин. Один із членів Руху католицьких робітників писав: «Я почав усвідомлювати, наскільки важливі мої дії та молитви для здоров’я і добробуту Церкви. Вперше я зрозумів, що мала на увазі Дороті того холодного ранку, коли сказала мені, що, пропускаючи Месу, я завдаю шкоди роботі».

Ця революція, народжена у молитвах, продовжилася у вчинках милосердя. Їх Дороті Дей називала своєю «індоктринацією». Цитуючи Святе Письмо, вона пояснювала: «Ми повинні бути “завжди готові дати відповідь кожному, хто у нас вимагає справоздання про вашу надію” (1Пт 3, 15)». 

Дороті Дей, чиє життя було довічною революцією, померла 29 листопада 1980 року. Світ повен «любові наполовину» та випадковостей. Але, згадуючи про Дороті Дей, потрібно насамперед згадати про святість, якої вона відверто прагнула. Її святість була справжньою. Такою, що спонукає до життя революцію Любові. 

Переклад CREDO за: о. Патрік Бріско ОР, Aleteia