Кардинал Ґерхард Мюллер, колишній префект Конгрегації віровчення, зазначив: деякі політики, провідні ЗМІ й технологічні гіганти «безжально експлуатували» COVID-19 для просування «тоталітарного мислення», що призводить навіть до розколів у сім’ях.
В інтерв’ю для National Catholic Register він також сказав, що рішення деяких єпископів і священників про закриття храмів або недопускання вірних до Таїнств — це «смертний гріх», що суперечить їхній даній Богом владі.
Певні дієцезії допускають до участі у Месах тільки вакцинованих або тих, хто нещодавно одужав від коронавірусу. Таке рішення, так само, як і закриття деяких храмів, — це «приголомшливий доказ того, як далеко секуляризація і дехристиянизація думки вже дійшла до пастирів Христової отари», сказав кардинал Мюллер.
Він зауважив, що уряди і Церква повинні «працювати над соціальною згуртованістю» і уникати риторики поділів, що називає певну частину людей «теоретиками змови» або «грішниками проти милосердя». Кардинал наголосив також, що єпископи і священники «не повинні бути придворними правителів світу цього і робити з себе їхніх пропагандистів».
Коментарі кардинала пролунали у зв’язку з тим, що різні країни Європи, а також Австралія, запроваджують дедалі жорсткіші зобов’язання щодо вакцинації своїх громадян. Так, австрійський уряд планує, починаючи з лютого, штрафувати невакцинованих на 4000 доларів, і ця сума може зростати майже до 10 000 доларів. Влада Греції вже накладає щомісячний штраф у розмірі 100 євро на невакцинованих людей, старших за 60 років.
— Ваше Високопреосвященство, яка ваша реакція на дедалі суворіші мандати, зокрема у Європі та Австралії?
— Державна влада може висунути вимогу щодо загальної вакцинації громадян лише у надзвичайних ситуаціях. У таких випадках:
1) загальне благо повинне бути визначальним фактором, який за певних обставин може обмежити особисту свободу;
2) виробництво вакцин повинне бути етично обґрунтованим;
3) медичні, психологічні та соціальні наслідки і побічні ефекти повинні бути ретельно виміряні й залишатися пропорційними до очікуваних вигод.
На жаль, багато урядів втратили довіру громадян через хаотичні заходи, які мають суперечливу логіку.
У багатьох випадках заходи безпеки були скомпрометовані й заплямовані фінансовими і політичними інтересами ідеологічних лобі та фармацевтичних гігантів. Замість того, щоб об’єднати суспільство у боротьбі з пандемією, політики, ЗМІ й технологічні гіганти безжально скористалися ситуацією для просування порядку денного «Великого перезавантаження», тобто тоталітарного мислення. Це торкнулося навіть сімей, де люди сваряться одне з одним.
Але в умовах кризи лідери Церкви та держав повинні працювати над згуртованістю та уникати дискримінації інакомислячих, називаючи їх «теоретиками змови» та «грішниками проти милосердя». В іншому разі, вони самі винні в поділах, у яких звинувачують інших.
— Чому, на вашу думку, Ватикан і єпископи, майже без винятку, мовчали про цю дискримінаційну, а дехто сказав би — і тоталітарну політику, особливо коли питання ефективності вакцинації залишається дискусійним, а Конгрегація віровчення ухвалила рішення проти обов’язкової вакцинації у грудні 2020 року?
— Єпископи і священники — служителі примирення людей з Богом та одне з одним. Їхня місія та влада походять від Ісуса Христа, і вони діють у Святому Дусі.
Слуги Христа в апостольському служінні не повинні пропонувати себе як придворних правителям світу цього і робитися їхніми пропагандистами. Згідно з нашою католицькою вірою, Папа — не лише перший свідок надприродного Об’явлення Бога в Ісусі Христі; він також найвищий охоронець природного морального закону. Тому Магістерій Церкви має право та обов’язок вказувати на межі мирської влади, що закінчуються свободою совісті та віросповідання.
—Як Ви ставитеся до того, що деякі дієцезії, наприклад, Берлін, впроваджують «правило 2G», тобто допускають на Месу лише вакцинованих або тих, хто недавно перехворів?
— Перш за все, обмеження або заборона доступу до благодаті Церкви, тобто Таїнств Христових із боку державної влади суперечить Божественному закону. Те, що деякі єпископи закривають свої храми або відмовляють у Причасті людям, що потребують допомоги, — це смертний гріх проти їхньої даної Богом влади. Це приголомшливий доказ того, як далеко секуляризація і дехристиянизація думки вже дійшли до пастирів Христової отари.
У цій ситуації ми, єпископи, повинні пам’ятати приклад святого Карла Борромео і передусім керуватися словами Ісуса: «Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе» (Йн 10,11).
Наймити, як господарі маєтку, розпоряджаються благодаттю так, як вважають за потрібне. Але єпископи, як наступники апостолів, не належать до правителів відповідно до шляхів світу. Вони — служителі Слова і благодаті Христової.
Дотримання розумних заходів для запобігання передачі захворювання — це одне. Але це не можна використовувати для виправдання принципової відмови у Таїнствах. Бо благодать вічного життя повинна мати перевагу над тимчасовими благами.
— Як, на Вашу думку, повинна реагувати Церква та її лідери?
— У часи кризи місця поклоніння і серця людей повинні бути широко відкритими, щоб люди могли шукати притулку в Бозі, від якого приходить допомога. Всі вакцини мають обмежену тимчасову дію. Жодні ліки чи технічні винаходи не можуть врятувати нас від тимчасової та вічної смерті. Хліб, що його дає Ісус, — це ліки від вічної смерті та їжа для вічного життя, що не має терміну придатності. «Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Йн 6, 51). Тому на початку ІІ століття єпископ-мученик Ігнатій Антіохійський називав Євхаристію «ліками для безсмертя».
Завдання єпископів — служити Євхаристію для вірних, а не відсторонювати їх від неї. Особисте вшанування удома та віртуальні відправи на екранах не можуть замінити реальної та фізичної присутності на зібранні вірних, бо ми — тілесні й соціальні істоти. Тому благодать та істина Божа передається нам через втілення Його Сина і розподіляється між нами у спільноті Церкви. Це — Його Тіло. У Євхаристії Христос прихований, але присутній разом зі своєю божественною та людською природою — у Тілі й Крові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
