Поради

Як подолати своїх демонів? Поради від святого Антонія

17 Січня 2022, 14:32 4206

Моя перша сповідь відбулася близько 10 років тому, коли я приєднався до Католицької Церкви. Цей досвід став для мене одкровенням. Після її закінчення я відчував таке полегшення, що, здавалося, міг би ходити по воді.

Але 10 років потому я досі борюся з тими самими гріхами. Мої недоліки досі зі мною. Можливо, мій духовний стан дещо покращився, але моя щоденна боротьба триває. Протягом десятиліття я сповідаюся з одних і тих самих гріхів. Це мене бентежить.

Це здається поширеним розчаруванням. Кожен із нас тією чи іншою мірою намагається боротися зі своїми демонами, але вони завжди поруч, очікуючи, коли знову можна буде кинутися на нас.

Саме тому я вважаю історію святого Антонія Великого такою вражаючою. Він був людиною, яка присвятила все своє життя подоланню своїх недоліків. Це не були половинчасті зусилля. Він був готовий піти на будь-які жертви, щоб залишити позаду свої звичні спокуси.

Антоній народився у багатій єгипетській родині у 251 році. Коли він був ще юнаком, його батьки померли, залишивши йому велику спадщину. Він відчував, що майно відволікає його від праведного життя, тому роздав більшу частину свого скарбу, залишивши стільки, скільки було потрібно щоб забезпечити життя собі та сестрі.

Але цього було замало. Антоній відчував, що його недоліки мають над ним владу, тому він роздав решту грошей, віддав сестру у монастир і покинув місто, щоб жити у молитві та покуті. Він оселився за містом біля старого відлюдника і швидко здобув репутацію святого. 

Можна подумати, що його жертви нарешті допомогли йому подолати спокуси. Про це свідчить його слава святої людини. Але святий Амвросій пише, що Антоній продовжував боротися з пам’яттю про своє багатство, турботою про сестру, претензіями до родини, любов’ю до грошей, слави, пишних застіль та інших задоволень життя, і мав труднощі з тим, щоб жити праведно і працювати над своїми чеснотами.

Святий Антоній залишався непохитним у своєму прагненні зробити все, щоб подолати своїх демонів. Він зробив ще рішучіший крок, коли пішов у пустелю і замкнувся у маленькій келії на вершині гори. Тут він залишив позаду всі мирські турботи щоб боротися зі своїми спокусами. Амвросій пише, що ці спокуси переслідували його навіть після 20 років у пустелі. Але він ніколи не здавався і не повертався до свого минулого життя. Для нього існував єдиний напрямок: уперед.

Мій власний досвід виглядає інакше. Він схожий на вперту спробу змушувати крутитися колеса автомобіля, який вгруз у багнюку. Я постійно сумніваюся і піддаюся своїм найгіршим інстинктам.

Що з досвіду святого Антонія ми можемо наслідувати?

 

Рішуче йдіть своїм шляхом

Коли я читаю про його життя, мені здається, що у нього був дар рішучості до дій. Він уявляв ту людину, якою хотів би стати, і застосовував це бачення до себе без будь-яких додаткових аргументів, протестів чи сумнівів. Він ніколи не вдавався до самовиправдань і не відкидав жодного з кроків своєї подорожі як занадто важкий. Він робив те, що потрібно було робити, і якщо цього було недостатньо, він робив більше, змінював тактику або переосмислював свій план.

Я гадаю, що більшість із нас прагне залишити свої недоліки позаду, але не вживає всіх необхідних для цього заходів. Святий Антоній — це взірець для нас.

 

Наслідуйте добро

Він також витрачав свій час на пошуки добра щоб наслідувати його. Він не діяв без плану. Він відвідував Літургію, навчався у людей, якими захоплювався і брав приклад із інших святих. Одного разу він сказав паломникам, які прийшли відвідати його у пустелі: «Якщо ви вважаєте мене мудрим, станьте тим, ким я є, бо ми повинні наслідувати добро. Якби я прийшов до вас, я повинен був би наслідувати вас, але коли ви прийшли до мене, то станьте тим, ким я є, бо я — християнин».

 

Ніколи не здавайтеся

Великою таємницею духовної сили святого Антонія була проста відмова будь-коли здаватися. Були випадки, коли він виглядав напівмертвим від духовної боротьби або покути. Його друзі хвилювалися за нього, але він завжди витримував — і виходив із боротьби сильнішим, ніж будь-коли. Хоча він прославився як святий відлюдник, він ніколи не переставав відчувати спокуси і так і не зміг повністю позбавитися їх. Для нього, як і для нас із вами, це було дуже виснажливо.

Дивовижним у святому Антонії є те, що технічно йому так і не вдалося подолати своїх демонів. Він боровся з ними аж до самого свого гіркого кінця. Це — великий урок для нас. Він говорить не про те, що духовний прогрес — річ безнадійна, а про те, що ми завжди можемо рухатися далі. Завжди є щось краще, що чекає на нас за рогом, якщо нам вистачить сміливості це вхопити. Наші демони завжди поруч, бо всі ми — люди зі своїми слабкостями, але щодня ми можемо кинути виклик самим собі.

Святий Антоній помер, коли йому було 105 років. Мені цікаво, чи сам він, озираючись на своє довге життя, міг оцінити, як далеко він зайшов?

Переклад CREDO за: о. Майкл Реньє, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: