Документи ІІ Ватиканського Собору кажуть, що миряни — це всі християни, які не належать до богопосвячених осіб.
Також ІІ Ватиканський Собор чітко говорить про те, що миряни є повноцінною частиною Церкви, поряд із богопосвяченими. Миряни мають свою частку у виконанні пророчої, священницької та царської місії в сучасному світі.
Катехизм Католицької Церкви, п. 899:
Ініціатива світських християн особливо необхідна, коли йдеться про відкривання і відшукування засобів для проникнення в суспільну, політичну, економічну дійсність відповідно до вимог християнської науки і християнського життя. Ці починання є звичайним елементом життя Церкви: «Вірні, а конкретніше миряни, перебувають на передовій лінії життя Церкви; завдяки їм Церква є життєвою засадою суспільства. Тому вони повинні особливо усвідомлювати дедалі чіткіше не лише свою належність до Церкви, а й те, що вони є Церквою, тобто спільнотою вірних на землі під проводом спільного голови — Римського Архієрея — і з’єднаних з ним єпископів. Вони є Церквою» (Пій XII, промова 20 лютого 1946 р.: цитовано Йоаном Павлом II, Апост. зверн. «Christifideles laici», 9).
Миряни — Божі управителі, Божі помічники та воїни. Ми відповідальні за цей світ. Ми маємо для цього помазання, силу та владу, якими нас наділив Бог.
Тому роль мирян — бути сіллю землі та світлом світу «у миру», звідси й назва «миряни». Бути братом для людей і господарем творіння — це робота мирян, якої не можна перекладати на священників та єпископів. Миряни мають для цього мандат; але ми маємо увійти в цю дійсність і почати діяти. Кожна людина на своєму місці має бути соціальним апостолом. Господь чекає здійснення нашої місії всюди, де ми є. Можна бути, наприклад, геніальним Божим служителем, апостолом-двірником, а можна бути абсолютно нікчемним, в очах Господа, правителем цілої країни.
Спираючись на наші національні традиції та Церкву — упорядкувати і перетворити на Божий простір наше особисте життя, родинне та наші спільноти.
Зараз критично недостатньо кооперативів мирян для будь-якого впливу на ситуацію в країні. Ми повинні вчитися, як саме, на біблійних засадах та з використанням сучасних технологічних прийомів, зробити так, щоб ми були максимально ефективними у сфері екологічної організації простору, на належному рівні енергоефективності; щоб ми були найкращими господарями на нашому клаптику землі; щоб ми були підготовлені до осмисленої участі у нашій професійній діяльності; щоб у нас був здоровий підхід до того ж здоров’я. Усі миряни покликані розібратися з цим та впорядкувати свій особистий простір, родинний простір (Домашня Церква — «опорний пункт» Господа) та простір на рівні спільнот.
Об’єднатися та осмислено вчиняти вплив на суспільному рівні.
Після освячення Богом нашого повсякденного життя, наших близьких, робочих місць, сіл та міст — саме мирянам потрібно освячувати всю державу. Зараз політика це брудна справа тому, що християни залишаються статистами.
Миряни зобов’язані стати вагомим фактором і знаряддям у руках Бога для дії у цьому світі, що занепадає та деградує!
Хосемарія Ескріва, святий і покровитель мирян, писав: «Яку жалість викликають ці натовпи — з усіх соціальних прошарків, вищих, нижчих, середніх — без ідеалів! Таке враження, що вони не знають, що мають душу: вони табун… скупчення… стадо… Ісусе, з допомогою Твоєї милосердної Любові, ми перетворимо табун на військо, скупчення — на бойові лави, а зі стада виберемо й очистимо тих, хто не бажає надалі залишатися нечистим.
Потрібен хрестовий похід мужніх і чистих, щоби протистояти діяльності тих, хто вважає людину за худобу, і щоби знищити її результати. Цей хрестовий похід є вашою справою!»
Цей хрестовий похід є нашою справою, миряни!
Про місію мирян та приклади рушійних світських спільнот розповів Андрій Оленчик — програмний координатор Християнської Служби Порятунку.
Повний запис ефіру Андрія Оленчика на тему «Соціальне вчення Церкви і покликання мирян у сучасному світі»:
фінансово.
Щиро дякуємо!
