Звернення
служителів Християнської Служби Порятунку
до українських християн незалежно від конфесій та деномінацій
Дорогі брати і сестри у Христі!
У цей час лихоліття, загроз та випробувань для нашого народу екуменічний корпус служителів Християнської Служби Порятунку звертається до кожного з вас лише з одним запитанням: до чого власне ми покликані у ці дні й тижні як християни, як українці, як громадяни своєї країни? Наша ж відповідь на це запитання є такою.
Стаючи на захист Вітчизни, ми діємо водночас у фізичному та духовному вимірах, слідуючи, зокрема, за відомими словами апостола Павла: «Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих» (Еф 6, 13-18). Отож:
Ми покликані стати голосом волаючого в пустелі, закликаючи націю до покаяння за гріхи цього і попередніх поколінь, руйнуючи духовні твердині в житті народу та приводячи українців до поклоніння Богу як єдиному джерелу Перемоги (Пояс Правди).
Ми покликані, подібно до Ісуса Навина у битві з амалекитянами, зі зброєю в руках захищати свою землю від окупантів у складі військових формувань наших збройних сил і добробатів, або ж, подібно до Мойсея у цій же битві, служити як військові капелани та бути надійним духовним і ресурсним тилом для наших воїнів (Броня Праведності).
Ми покликані стати опорою для нашої територіальної оборони, основою для місцевого руху опору та стрижнем для системи цивільного захисту мирного населення у кожному місці, куди помістив нас Господь (Взуття Готовності).
Ми покликані тривати у духовному проломі за нашу Батьківщину і утворити монолітний Молитовний Щит, який стане нездоланною перешкодою на шляху палаючих стріл духовного ворога — кремлівських окультистів, сибірських шаманів, пропутінських відьомських гільдій і просто «християн», які зараз посилено моляться «за защіту рускіх на украінє» (Щит Віри).
Ми покликані посеред страху та тотальної розгубленості стати голосом миру, надії та здорового глузду, гасячи паніку і спонукаючи людей до усвідомленої самоорганізації, взаємодопомоги та кооперації заради загального блага (Шолом Спасіння).
Ми покликані перетворити кожну нашу парафію чи помісну церкву у місіонерський центр і цитадель милосердя, де можуть зустріти Бога та знайти прихисток і необхідну допомогу постраждалі внаслідок бойових дій (Меч Духовний).
Ми покликані вести духовну війну за Росію у дусі Фатімського об’явлення, за зцілення історичної пам’яті її народів від імперських міфів «руского міра», за духовне пробудження росіян на шляху до істинної свободи та пізнання своєї справжньої ідентичності (Спис Духа).
Брати і сестри у Христі, пильнуймо з повною витривалістю та молитвою за всіх святих: хоч би який із перелічених різновидів покликання обрав кожний з нас сьогодні — всі ми зобов’язані діяти, служачи Богу та Україні. Негайно і жертовно. І єдине, до чого ми як християни не покликані зараз, то це боятися, ховатися та втікати, поводячись не як сини Обітниці, а як язичники, які не знають Бога. І сказано: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені» (Пс 22, 4). Бо якщо ми не будемо в повноті залишатися світлом світу і сіллю землі саме у такі часи, то чого вартуватиме таке світло і така сіль? Зараз не час і не місце для літеплого, декоративного, лінивого, лякливого і лукаво-пацифістського християнства.
Отож нехай благословить нас на цьому апостольському шляху Господь, воїни Божі!
фінансово.
Щиро дякуємо!
