7 послань про Боже Милосердя

У цей Тиждень Милосердя, який розпочався святом у ІІ неділю Великоднього періоду, Церква радить замислитися про велике Милосердя нашого Бога.

Бог говорить про милосердя не лише в Святому Письмі. Тисячі християн кожного століття проголошували різними способами правду про милосердя Бога, а Літургія незмінно повторювала «in aeternum misericordia eius» (Пс 136).

У минулому столітті Бог вибрав, однак, особливу людину для того, щоб іще раз нагадати світові про велич таємниці милосердя. У цих роздумах ми спробуємо наблизитися до тих послань, які Бог переказав святій сестрі Фаустині Ковальській.

1.Бог вибирає те, що мале і слабке

Милосердя Бога об’являється вже в людині, що її Бог обирає як інструмент. Гелена Ковальська не була дитиною батьків багатих, учених чи народжених у родині шляхти. Вона сама закінчила тільки три класи початкової школи. Також вона не є взірцем здоров’я. Помирає після тривалої хвороби, маючи тільки 33 роки, не виконуючи у згромадженні жодних важливих функцій.

Бог уже через саме обрання цієї простої дівчини говорить до кожного, щоб ніхто не боявся того, ким є, що він вміє і який суспільний статус має. Якщо Бог захоче, то може зробити з нас інструмент такого милосердя, яким зробить більше, ніж через найбільш вчених і впливових людей цього світу.

2.Милосердя вчинку передує милосердю слова

Сестра Фаустина не була відома тим, що багато говорила про Боже милосердя. Хоча її життя формувало милосердя і хоча її слушно називали «секретаркою Божого милосердя», то однак слова Ісуса і досвід зустрічей з Ним вона записувала переважно у «Щоденнику». А на щодень вона більше була знана як покірна, послужлива, працьовита черниця, яка молилася і допомагала потребуючим, зокрема при монастирській брамі.

Якби Богу не були важливі слова про милосердя, Він не казав би Фаустині писати «Щоденник». Однак приклад її життя залишається для нас постійним викликом, щоб більше бути милосердним, аніж говорити про милосердя.

3.Милосердя — це справа життя і смерті

Хто читає «Щоденник» Фаустини, того не може оминути враження, що там дуже багато говориться про страждання, муки, гріх і пекло. Понад 10 років тому, під час захисту однієї з докторських робіт у Григоріанському університеті, рецензент запитав, чи Фаустина не є через це занадто сумною святою. Чи це об’явлення є справді Доброю Новиною? Це запитання може також зринати у багатьох серцях людей, які читають «Щоденник».

Якщо ж милосердя є реакцією на злидні, біду і гріх, то не можна дивуватися, що багато говориться про злидні та гріх. Це нормально, що в лікарнях багато говориться про хвороби і небезпеку смерті. Навіть більше: якщо ми будемо мовчати на тему гріха, злиднів і пекла, тим важче буде зрозуміти, для чого взагалі Бог мав би бути милосердним. Здорові не потребують лікаря.

4.Милосердя може боліти

Сестра Фаустина не лише писала про страждання, але страждання на довгі роки стали її життям. Хрест хвороби, нерозуміння і злості від людей не закінчився навіть по її смерті. Впродовж майже двадцяти років (1959-1978) Апостольський Престол забороняв поширювати культ Божого Милосердя.

Хто хоче проголошувати Боже Милосердя, повинен бути готовий до страждань. Навіть до таких страждань, джерелом який будуть люди Церкви. Тільки несення власного хреста стає найкращим доказом того, чи Бог діє в нас і через нас, — а чи нами керує лише звичайна людська активність.

5.Проголошення милосердя має конкретні форми

Свята Фаустина залишає світові конкретні форми культу Божого милосердя. Завдяки їй ми маємо образ Милосердного Ісуса, Коронку до Божого Милосердя, Новенну до Божого Милосердя чи свято Неділі Божого Милосердя. Кожна з цих форм культу зосереджується на милосерді Бога. Навіть сама свята настільки «заховалася» за образ Господа Милосердного Ісуса, що у світі більше відомим є образ Ісуса, ніж образ св.Фаустини. Це рідко трапляється навіть серед святих.

Така постава св. Фаустини має бути щоденним світлом, особливо для волонтерів. Щоб, допомагаючи людям, вони ніколи не забули, що джерелом милосердя є Бог, що найперше завдання, обов’язок і природний наслідок життя — показувати милосердя Бога. Так ховатися за Його дію, щоб люди відкривали завдяки нам не лише силу людської любові, а насамперед міць Божої любові.

6.Бог любить людей понад усе

Милосердя Бога, про яке нагадала св. Фаустина, не є новинкою Євангелія. Це — центральна істина Доброї Новини, яка проголошує, що Бог є Любов.

«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йн 3,16).

Ісус говорить до Фаустини:
«Я є любов і виключне милосердя; не маєш злиднів, які б могли зрівнятися з Моїм милосердям» (Щоденник 1273).

«Говори світові про Моє милосердя, про Мою любов. (…) Скажи зболілому людству, нехай припаде до Мого милосердного серця, а Я наповню їх спокоєм. Скажи, Моя доню, що Я є любов і безумовне милосердя» (Щоденник 1074).

Проголошувати Боже Милосердя — це приносити людям на власних долонях серце Євангелія. Це бути людиною, яка найбільше любить іншу людину, бо дає їй те, чого людина найбільше потребує: любов, яка не знає меж.

7.Все починається з довіри

Напис на образі, що його звелів намалювати сам Ісус, каже: «Ісусе, я довіряю Тобі». Ці слова є початком і кінцем усього. Ця одна фраза є ключем до невичерпної скарбниці милосердя Бога і водночас ця одна фраза є доказом того, що Боже милосердя вже діє в серці людини. Все починається з довіри й довіра є вінцем кожного людського почуття, рішення і способу мислення.

Бог — добрий. Бог — всемогутній. Бог завжди є для нас і всього світу. Довірмося Йому попри найгірші гріхи. Довіряймо Йому попри найбільші трагедії. Довірмося Йому в болю найбільших драм. І молімося, щоб ми не втратили у житті віри і сили настільки, щоб не могти визнавати: «Ісусе, я довіряю Тобі!»

Отець Войцех Венґжиняк, XXXI ВДМ Краків-2016