У Хмельницькому, в частині приміщень Вищої духовної семінарії Святого Духа, триває створення Центру лікування воєнних травм. Відкриття Центру заплановано на вересень-жовтень 2022 року.
Вища духовна семінарія Святого Духа на сьогодні розташована в м. Городку Хмельницької області, звідки її планують перенести до Хмельницького, де зараз іще триває будівництво, а перші семінаристи розпочнуть формацію з вересня. Натомість, відповідаючи на виклики часу, єпископи Кам’янець-Подільської дієцезії вирішили створити в частині приміщень семінарії Центр лікування воєнних травм. Ініціатива стала плодом війни, що триває в Україні з 2014 року.
Про це для CREDO розповів о. Олександр Халаїм, який є радником у створюваному проєкті.
«До кінця ще не відомо, чи там займатимуться дітьми, що постраждали від війни, чи військовими після бойових дій, які проходять лікування або повернулися з війни. Це ще наразі вирішується, — каже священник. — Але ідея наших єпископів полягає в тому, щоби створити при семінарії Центр психологічної реабілітації і, по змозі, медичної допомоги — фізіотерапії чи іншого, — наскільки це буде можливим і не потребуватиме ліцензії. Над цим працює єпископ Радослав Змітрович. До кінця вересня має бути вирішено, що конкретно там буде. Але точно в одній частина будівлі діятиме семінарія, а в другому крилі — центр реабілітації для військових, сімей військовослужбовців та дітей. Це буде комплекс. Якщо будуватиметься ще один корпус, то там надаватимуть професійну медичну допомогу. А поки що схиляємося до того, що це буде центр психологічної та психотерапевтичної допомоги і по змозі — реабілітаційний центр, де військовослужбовець протягом 10-15 днів зможе наново віднайти себе, усвідомити травму і отримати допомогу в подоланні цієї травми. Особливість ідеї в тому, щоби працювати з сім’ями: батьком, матір’ю та дітьми, бо коли військовослужбовець приходить із війни, йому важко повернутися в сім’ю, а сім’ї — дружині й дітям — досить важко прийняти його такого, бо він повертається вже іншою людиною. Для дітей на останньому поверсі передбачені приміщення, де волонтери зможуть гратися з ними».
Також одна з ідей — це реабілітація жінок-військовослужбовців, бо зараз не бракує також і жінок, які зазнали певних травм. Але поки що це на стадії опрацювання, зазначив о. Олександр.
«Маємо зрозуміти, що на цей час актуально, в якому напрямку рухатися, знайти фахівців. Бо якщо в нашій Хмельницькій області є декілька реабілітаційних центрів для військовослужбовців, то ми тоді будемо працювати з дітьми та їхніми родинами. Тобто маємо подивитися, що на серпень-вересень, коли ми плануємо відкритися, буде найпотрібнішим», — каже священник.
Наразі в семінарії ще тривають роботи, але отець сподівається, що у вересні-жовтні Центр уже можна буде запустити і зробити перший заїзд для тих, хто найбільше потребує психологічної чи психотерапевтичної допомоги. Хоча роботи можуть затягнутися через те, що складно знайти працівників — багато чоловіків зараз захищають Україну на фронті.
Звісно, така ініціатива потребує чималих коштів для втілення. Отець Олександр розповів, що проєкт фінансують дуже багато добродіїв із Польщі, з Канади та міжнародна благодійна організація «Допомога Церкві в потребі», яка також допоможе оснастити центр необхідним медичним обладнанням.
Священник виконує в проєкті функцію радника, зокрема як капелан, щоб визначити, яка саме фахова допомога найбільш потрібна сьогодні військовослужбовцям чи їхнім сім’ям. «Бо, як я вже казав, реабілітаційні центри для військових уже є, а от для дітей, для сімей — ще немає. Тому важливо зрозуміти, що на цей час потрібно. Бо також треба пам’ятати, що коли війна закінчиться, то військовослужбовці, їхні сім’ї потребуватимуть фахової психологічної та духовної підтримки, — дивиться на перспективу о. Олександр, враховуючи досвід інших воєн. — Взяти, наприклад, війну у В’єтнамі, де певна кількість військових загинула, але ще більше загинуло потім від суїцидів». Священик також згадує, що війна на Донбасі, крім самогубств, викликала ще й хвилю алкоголізму серед колишніх учасників бойових дій. «Щоб цього не було, потрібна превентивна допомога, щоби для деяких людей війна, яка триватиме вже після війни, мала більш плавний перехід до мирного життя, — вважає священик. — Бо можна повернутися з війни — і далі воювати. Багато молодих людей, які повертаються з інвалідністю, які мають поранення, особливо які втратили руку чи ногу, не віднаходять себе в суспільстві й мають схильності до суїциду. Тому потрібен фаховий підхід, щоб допомогти цим людям віднайти себе в новому, мирному житті».
Отець Олександр Халаїм — священник, доктор теології, викладач Інституту богословських наук, капелан, духівник семінарії. Папа Франциск 2020 року призначив його місіонером милосердя для України. 25 квітня 2022 р. священник, разом з іншими місіонерами милосердя, втретє зустрічався зі Святішим Отцем.
На запитання, як йому вдається все встигати, отець відповів: «Зараз просто вибираю найактуальніше. Стараюся не занедбувати певних речей. Дещо відкладаю набік; коли прийде мирний час, можна буде до цього повернутися. Але зараз найактуальніше — це бути поруч із нашими військовослужбовцями. Наприклад, нещодавно, перед тим, як іти на передову, до сповіді попросилися близько 40 військовослужбовців. Це була насправді прекрасна зустріч із милосердним Господом. Певні речі можна поєднати: наприклад, духовне керівництво і сферу викладання, — а деякі речі просто відкладаються на поличку, поки закінчиться війна».
фінансово.
Щиро дякуємо!
