Святий Ісидор був мирянином (і хліборобом), що жив простим життям в Іспанії і помер у 1130 році.
Його історія — приклад того, як може виглядати прагнення святості у повсякденному житті. Святий Ісидор щодня ходив на Месу, і благочестива традиція говорить, що у цей час ангели виконували за нього роботу по господарству.
Хоча більшість із нас і не має своїх ангелів, які би допомагали нам у повсякденних справах, багато хто хоче зростати у своїй практиці віри.
Ось основні уроки, яких навчає нас святий Ісидор.
Святість для мирян
Служіння мирян не було усталеною роллю у Церкві за часів святого Ісидора. Він нагадує нам, що святість — це не те, що ви робите, а ваша згода на Божу волю у вашому житті. Священство або богопосвячене життя багатьох канонізованих святих було частиною Божого плану щодо них. Для святого Ісидора це було не так — він був одруженим мирянином-хліборобом. Втім, він щедро відповів на Божий заклик у своєму серці. Він схилився перед бажанням Бога, яке отримав у дар, і зробив це без огляду на ціну.
Бог завжди дасть
Як людина бідна, святий Ісидор не міг дозволити собі відпочивати на роботі. Кожна світлова година дня мала значення для хлібороба, особливо у часи, коли не було електрики. Час, проведений поза сільськогосподарською працею, означав би втрату доходу. На відміну від багатих людей свого часу, Ісидор справді не міг дозволити собі відвідувати щоденну Месу… але він це робив.
Бог послав ангелів на допомогу
Хоча Бог не може послати нам ангелів, які митимуть наш посуд, пратимуть нашу білизну чи друкуватимуть на клавіатурі у нашому офісі, Він забезпечить нам підтримку, коли ми скажемо Йому своє «так». Можливо, у нас не так багато земного багатства і безпеки, але ми можемо бути впевнені, що наші основні потреби будуть задоволені, і що гроші та час, якими ми пожертвуємо, будуть цього варті.
Меса — це більше, ніж молитва
Дехто з нас іноді опиняється у ситуації, яка не дозволяє відвідувати Месу так часто, як би нам хотілося. Іншим людям може бути важко зрозуміти, чому так важливо бути присутніми на Месі, якщо можна молитися вдома або дивитися пряму трансляцію. Святий Ісидор показує нам різницю між приватною молитвою та участю у Месі (або часом, проведеним у присутності Євхаристійного Христа).
Святий Ісидор знав те, про що багато хто з нас забуває: молитва — це побудова стосунків. Стосунки — це більше, ніж розмова; це — час, проведений разом. У випадку подружніх стосунків мова йде також про заклик до глибокого союзу. Хоча ми можемо наблизитися до свого чоловіка або дружини, нареченої чи нареченого, розмовляючи по телефону або обмінюючись повідомленнями, жоден із цих засобів спілкування не замінить тихого сидіння поруч, тримаючись за руки, або акту консумації шлюбу. Близькість та єдність цих актів не можна замінити жодною іншою взаємодією. Так само і у сакраментальному житті: Христос, Божественний Наречений, бажає більшого, ніж розмови з нами. Він хоче проводити з нами час у своїй фізичній, євхаристійній присутності. Можливо, сьогодні й популярно вважати Ісуса «найкращим другом», але насправді Він — це набагато більше. Він хоче бути з нами одним цілим, як і подружжя в шлюбі. З цієї причини подружній союз покликаний бути образом союзу Христа та Його Церкви. Таїнства, особливо Євхаристія, подібні до подружніх обіймів — вони роблять реальним глибокий союз між Нареченим і його Нареченою, Церквою.
Приділяти час приватній молитві — добра і важлива справа. Звісно, святий Ісидор молився протягом дня, коли працював у полі, пас худобу або сідав до трапези зі своєю дружиною. Але він прагнув чогось більшого — єднання зі своїм улюбленим Ісусом і часу, проведеного у Його присутності. Ісидор розумів, що так само, як час, проведений разом, необхідний для щастя у шлюбі, він потрібен також і для щасливих стосунків із Богом.
Любов того варта
З точки зору свободи волі та людської свободи, католицька теологія досягає тонкого балансу між особистим вибором людини і використанням її власної волі та даною Богом благодаттю, яка дозволяє їй діяти. Божа благодать і Божий поклик мають бути на першому місці, але святість полягає у тому, щоб прислухатися до цього заклику, діяти і отримати цей дар благодаті.
Святий Ісидор відвідував щоденну Месу не для того, щоб «ставити галочки» або відповідати вказівкам католицьких блогерів. Він робив це, тому що Ісус вклав у його серце глибоке прагнення Себе, — й Ісидор почув це бажання і намагався здійснити його попри все. Це те, що робить любов — вона відповідає, не враховуючи вартості. Вона робить це, тому що альтернатива — життя без Коханого — неможлива.
Усе життя — це молитва
Святий Ісидор, як людина, що жила звичайним життям, показує нам, що все життя можна і потрібно перетворити на молитву. Він жертвував свою щоденну працю Богові, і його поглиблення стосунків з Христом вийшло за межі часу, проведеного у храмі. Святість полягає не тільки у святих ділах, а й у тому, щоби повністю присвятити своє життя Богові; у тому, щоби дозволити Йому перетворити посвякденність на жертву, приємну Його очам.
Натхненні духовністю святого Ісидора Хлібороба, принесімо Богові нашу щоденну працю, знаючи, що коли ми щиро шукаємо Його, Він уже чекає на нас і тужить за нами. Виділімо час для щоденної Меси або принаймні відвідин храму, де ми зможемо відвідати Ісуса в Євхаристії. Приймімо любов Христа, яка дозволить нам цілковито належати Йому.
Переклад CREDO за: Мішель Хроністер, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
