Питання-відповідь

Чому готичне мистецтво називається «готичним»?

23 Червня 2022, 15:59 1302

Готичною історики називають другу з двох основних континентальних епох, що процвітали у Західній та Центральній Європі протягом середньовіччя (першою була романська). 

Протягом цієї доби виникло готичне мистецтво, період розвитку якого тривав приблизно з середини XII до кінця XVI століття у деяких регіонах Європи і навіть у певних частинах Іспанської імперії в Америці.

Якщо термін «романський» з гордістю відносили до періоду пізньої римської античності, оскільки романська архітектура була заснована на типових елементах імперської римської архітектури, то термін «готичний» спочатку був принизливим. Введений до вжитку італійськими гуманістами доби Ренесансу, що плекали класичне грецьке і римське мистецтво, винахід середньовічної архітектури помилково приписували готам-«варварам», які нібито знищили Римську імперію та її класичну культуру у V столітті, замінивши її тим, що ці гуманісти вважали некласичним і потворним. Цей термін зберігав принизливий та зневажливий підтекст до ХІХ століття, у якому пізні мислителі та представники романтизму позитивно переоцінили готичне мистецтво.

Але насправді готичне мистецтво не має нічого спільного ні з готами, ні з їхнім вторгненням до Римської імперії. Проте термін «готика» залишається стандартним у вивченні історії мистецтва.

Архітектура — найважливіший та оригінальний вид мистецтва періоду готики. Основні структурні елементи готичної архітектури — це винахід середньовічних будівельників, а не бородатих загарбників-готів, озброєних сокирами та пивними кухлями (як їх уявляли собі італійські гуманісти Ренесансу). Їм довелося шукати вирішення низки проблем, пов’язаних із підтримкою все важчої кладки склепінь стелі на широких прогонах.

Мірою зростання монастирських орденів зростали й храми та монастирі. Важка кам’яна кладка традиційного романського аркового склепіння створювала великий тиск униз і назовні. Це розштовхувало стіни, на яких трималися склепіння, і часто будівлі навіть руйнувалися. Щоби будівля стояла, стіни мали бути надзвичайно товстими і важкими, а це означало, що для великих конструкцій була потрібна величезна кількість матеріалу, і це робило їх безглуздо дорогими.

Середньовічні архітектори вирішили це питання за допомогою кількох блискучих інновацій, найважливішою з яких було ребристе склепіння. Аркові та перехресні кам’яні «ребра» підтримували склепінчасту поверхню стелі, виготовлену з досить тонких кам’яних панелей, що значно зменшило вагу стельового склепіння, якому більше не потрібно було спиратися на суцільну товсту стіну, а лише на певні окремі точки загальної конструкції, розподіляючи по них вагу стелі. Округлі романські арки склепіння замінили на загострені, які допомогли розподілити вагу в більшій кількості напрямків донизу, що зробило будівлі вищими, легшими та яскравішими і дозволило повністю закрити порожні місця вітражами.

Переклад CREDO за: Даніель Еспарза, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: