Що говорить Конституція України про гідність людини?

28 червня Україна відзначає День Конституції. Що це за свято і чому воно важливе?

Конституцію України 28 червня 1996 року ухвалила Верховна Рада України другого скликання. Набрала чинності з дня ухвалення. На згадку про ухвалення Конституції в Україні щорічно святкують державне свято — День Конституції України.

Уся Конституція України  — Основний закон нашої держави — насамперед гарантує своїм громадянам важливі права і свободи, а також накладає певні обов’язки — що також є вираженням свободи людини, — й тому захищає та підтримує її гідність.

Гідність кожної людині дана Богом, її неможливо відібрати, втратити, — але можна втратити почуття гідності. Демократична держава, її закони покликані берегти гідність людини, кожного громадянина.

Що ж говорить Конституція України про гідність людини? Наведемо найважливіші статті Основного закону нашої держави.

Читайте також: У чому вимірюється цінність людського життя?

Стаття 3

Цю статтю варто процитувати повністю.

«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Стаття 5

У цій статті зазначається зокрема, що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».

Тобто народ України є джерелом влади, народ — спільнота людей, що є суб’єктами, а не об’єктами, мають свою гідність, — здійснює її за допомогою державних інструментів. «Ніхто не може узурпувати державну владу» — вона належить народові.

Статті 11, 23

Людина, створена на Божий образ і подобу, схожа на Бога, має безсмертну душу, розум і вільну волю й покликана протягом життя розвивати цю схожість із Богом.

Стаття 11 Конституції України говорить, що «Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України».

Також у статті 23 ідеться про те, що «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості».

Тобто держава гарантує розвиток кожної людини та суспільства загалом і сприяє йому.

Статті 13, 41, 50

Бог, створивши світ, дав землю людині в посідання, щоб вона «підпорядковувала її собі» (див. Бут 1,28-30).

Стаття 13 Конституції України каже: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». «Кожний громадянин має право користуватися природними». А також, що «власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».

Держава гарантує право власності, зокрема на землю (ст. 13,14) та природні ресурси. «Усі суб’єкти права власності рівні перед законом».

Також про право власності говорить ст. 41: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Згідно з цією статтею Конституції, «громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону». «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Стаття 50 гарантує право на «безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».

Розділ ІІ. Права, свободи та обов’язки людини і громадяни

Далі правам, свободам та обов’язкам людини і громадянина присвячений Розді ІІ із такою ж назвою.

Стаття 21

«Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Стаття 22

У цій статті йдеться проте, що «права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними», а також, що «не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

«Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані».

Стаття 24

«Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».

У цій статті сказано про неможливість привілеїв чи дискримінації «за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». А також про рівні права — і гідність — чоловіка та жінки.

Стаття 27

«Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань».

Статті 28-31

«Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам» (ст. 28).

Стаття 29 говорить про право кожної людини на «свободу та особисту недоторканність», а ст. 30 — про недоторканість житла. Стаття 31 гарантує кожному громадянину «таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції».

Стаття 32

Ця стаття захищає приватність особистого і сімейного життя людини, а також конфіденційність інформації про неї без її згоди.

Стаття 33

Стаття 33 гарантує «свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Стаття 34

Гарантує кожному «право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань».

Стаття 35

У цій статті йдеться про свободу віросповідання

«Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність».

Статті 42-43

Ці статті гарантують кожному громадянину право на підприємницьку діяльність та «право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується», що також забезпечує гідність людини.

Також цією статтею забороняється використання примусової праці та використання «праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах». Стаття гарантує право на «належні, безпечні і здорові умови праці» й відповідну заробітну плату».

«Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом».

Як ми знаємо, згідно з католицькою вірою, несвоєчасна виплата заробітної плати — це гріх, який кличе про помсту до Неба.

Стаття 45

Ця стаття гарантує «кожному, хто працює, право на відпочинок».

Це право ми маємо, насамперед, від Бога.

Статті 47-48

Стаття 47 забезпечує право на житло, а ст. 48 — «право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло».

Стаття 49

«Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування», — сказано у цій статті Конституції.

Для цього держава створює умови та відповідне фінансування.

Стаття 51

У цій статті йдеться про шлюб та сім’ю.

«Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї».

Пам’ятаємо, що Бог створив людину «чоловіком і жінкою» (Бут 1, 27).

«Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою», — написано в 51 статті Конституції.

Стаття 52

Тут читаємо про гідність дитини.

«Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом».

Стаття 53

Гарантує право на освіту, забезпечує її доступність і безоплатність (певної її частини).

Стаття 54

Забезпечує свободу творчості та захист інтелектуальної власності; розвиток науки; охорону культурної спадщини.

Стаття 55

«Права і свободи людини і громадянина захищаються судом». На це має право кожен громадянин.

Статті 65-68.

У цих статтях ідеться про обов’язки громадян України, що також є виразом свободи людини.

Стаття 65 говорить про обов’язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, а також про шанування її державних символів — дуже актуально на сьогодні.

Стаття 65 — про обов’язок «не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки».

Стаття 67 — про обов’язок сплачувати податки.

Стаття 68 зобов’язує «неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».

Бачимо, що, як і Божий закон, Конституція України скерована на те, щоб підтримувати, шанувати і берегти людську гідність, а також розвивати дані нам Богом дари і берегти в собі гідність, яку Він нам дав.

Хтось може сказати: «Конституція і права — це добре, але чи держава завжди сама дотримується законів?» Гадаю, тут треба повернутися до початку — ст. 5 — і пам’ятати, що «єдиним джерелом влади в Україні є народ», і від народу, тобто від кожного з нас, залежить, чи виконуватимуться закони, а зокрема Основний закон України — Конституція.