Що знецінює життя?

Питання: Які форми знецінення життя є в нашому суспільстві?

Відповідає доктор морального богослов’я, ректор Вищої духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса Київсько-Житомирської дієцезії у Ворзелі, о. Руслан Михалків.

— Найголовніше — це пошана до фізичного життя. У цій сфері одна з найбільших проблем — це сьогодні контекст війни, де людське життя насправді вартує дуже мало.

Інше, таке мовчазне знецінення, — це, ясна річ, аборт. Це зведення людини до механізму, до функції, — наприклад, функції робітника: ти робиш, і все. Це також знецінення людини як такої та її життя. А також знецінення — це не давати шансу.

Корупція теж є знеціненням людей. Бо корупція полягає в тому, що відповідальна людина, замість виконувати свої прямі та зрозумілі обов’язки, шукає своєї вигоди. При цьому вона, що ясно, неналежно виконує свої обов’язки й часто неналежно піклується про публічну сферу — сферу, яка належить усім людям. Таким чином корупція, великі фінансові авантюри, крадіжки тощо — теж прямо й безпосередньо знецінюють життя людини.

Загалом, усе, що знецінює гідність людини, знецінює життя. Тому що людина — це не лише фізіологія: це і фізичне, й духовне. Все, що знецінює тілесне життя, у нас визначено законодавством, яке чітко передбачає відповідальність. Але можна знецінювати і внутрішній світ, тобто дивитися на людину як на ту, що не має гідності. Наприклад, людина має якусь хворобу чи у неї якісь інші форми обличчя, або кінцівки частково функціонують, або синдром Дауна. І через це людину можуть знецінювати.

Зґвалтування, тортури, різного роду насильство обов’язково мають наслідки і в духовній сфері, бо все, що стосується моєї тілесності, безпосередньо стосується також мене. Якщо, наприклад, мене хтось ударить у плече, то я не кажу «вдарили моє плече», а кажу «мене вдарили», тобто торкнулися моєї особи, хоча це лише частина мого тіла. Тому тортури чи зґвалтування — це трагічна реальність, бо це показує: той, хто чинить насильство, сприймає людину як предмет, інструментально, щоб використати чи заспокоїти якісь свої бажання або виразити ненависть. Ненависть — це брак любові. Таке насильство безпосередньо не належить до духовної сфери, але ці сфери тісно між собою пов’язані: тілесне впливає на духовне, а те, що у сфері духа, потім проявляється в тілесному. А в духовній сфері — це, швидше, різного роду спокушування, створення певних ідеологій тощо.

Повністю розмову з о. Русланом Михалківим можна подивитися тут.

Читайте також: У чому вимірюється цінність людського життя?
                                  «Бог — володар нашого життя». Що це означає?
                                  Таємниця зла