Вчення про контрацепцію, викладене в енцикліці «Humanae Vitae», належить до звичайного та універсального Магістеріуму Церкви, а тому не підлягає змінам.
Таку думку висловив о. Томас Петрі ОР, професор морального богослов’я і президент Домініканського дому досліджень у Вашингтоні. Він зазначив, що навіть критики церковного вчення про контрацепцію визнавали, що воно завжди належало до вчення Церкви, і що ніде у вченні ніколи не було вседозволеності щодо будь-якої форми контрацепції, пише National Catholic Register.
«Це свідчить про те, що дане питання є частиною звичайного, універсального Магістеріуму, — сказав він. — Тож навіть у випадку, якщо певна енцикліка, як-от “Humanae Vitae”, не є непомильною, вчення, яке вона представляє, не підлягає виправленню».
Слова теолога пролунали у відповідь на публікацію узагальненого матеріалу семінару з етики, організованого минулого року Папською академією «За життя». На семінарі учасники, зокрема, обговорювали «можливу виправданість контрацепції в окремих випадках».
8 серпня у своєму Твіттері Академія наголосила, що «багато людей, схоже, вірять, що “Humanae Vitae” — непомильна заява проти контрацепції, що не підлягає змінам. Але коли моральний богослов Папського Латеранського університету, монсеньйор Фердінандо Ламбрускіні, представив “Humanae Vitae” на пресконференції, він заявив, згідно з дорученням Павла VI, що енцикліка не повинна розглядатися як частина непомильного вчення. Ламбрускіні підкреслював, що “Humanae Vitae” не виражає остаточної істини віри». У заяві Академії також сказано, що Йоан Павло ІІ, ще як архієпископ Кракова, просив Павла VI визначити вчення «Humanae Vitae» як непомильне, однак той цього не зробив — так само, як і сам Йоан Павло ІІ за 26 років свого понтифікату.
У відповідь на це о. Томас Петрі зауважив, що святий Йоан Павло ІІ підтвердив вчення «Humanae vitae» як частину звичайного та універсального Магістеріуму.
«У [енцикліці] “Veritatis splendor” — чого Папська академія не помічає — Йоан Павло ІІ говорить, що контрацепція є внутрішньо злим актом, тому для контрацепції не може бути жодної причини чи мети. Бенедикт XVI також виголосив кілька промов, у яких говорив про контрацепцію, і це неможливо змінити. Те, що було правдою вчора, залишається правдою і сьогодні, — сказав він. — Хоча можуть бути правомірні дискусії про те, як це представити, або як допомогти людям, що опинилися у складних ситуаціях, чи то з медичної, чи з моральної точки зору, чи навіть через моральний тиск, саме це вчення — не тема для обговорення. Не може бути жодного “відкату” вчення, бо це те, чого Церква завжди навчала, і саме так працює католицька теологія і доктрина».
Отець Петрі також додав, що це не те питання, яке мало би обговорюватися та вирішуватися у Твіттері. Він порівняв непомильне вчення з Вселенським собором, зазначивши, що «це дуже надзвичайна подія, яка зазвичай відбувається лише тоді, коли питання, про яке йдеться, моральне чи доктринальне, викликало такий конфлікт, що це вимагає надзвичайного рішення».
«Зазвичай церковне вчення так не працює — ось чому звичайний та універсальний Магістеріум такий важливий. Коли Папа не має на меті навчати непомильно, це не означає, що ми повинні ігнорувати те, що він нам дає, або діяти так, ніби його думка — це лише одна з багатьох, — зазначив теолог. — Особливо ж це стосується вчення, яке різні Папи повторювали протягом десятиліть. А у випадку з контрацепцією можна говорити й про століття».
В енцикліці «Humanae Vitae» 1968 року Павло VI навчав, що навмисно контрацептивний статевий акт є неправильним за своєю суттю. Папа говорив про питання штучного контролю народжуваності в контексті визначення та аналізу подружньої любові й відповідального батьківства.
«Заохочуючи людей до дотримання приписів природного закону, який вона тлумачить своєю доктриною, Церква навчає, що кожен без винятку подружній акт повинен обов’язково зберігати свій внутрішній зв’язок із відтворенням людського життя», — писав він, додаючи, що ця доктрина «часто роз’яснюється Магістеріумом Церкви». Павло VI посилався, зокрема, на конституцію Другого Ватиканського собору «Gaudium et spes», у якій сказано: «Подружжя завжди має керуватися сумлінням, яке відповідає самому Божественному закону і повинне бути підкорене уряду Церкви, який автентично тлумачить цей закон у світлі Євангелія… Таким чином, довіряючи божественному Провидінню та духу жертовності, одружені християни прославляють Творця і прагнуть до сповнення у Христі, коли з великодушним людським і християнським почуттям відповідальності вони виправдовують свій обов’язок продовжувати рід». Це твердження, своєю чергою, посилалося на примітку до «Casti connubii», енцикліки Пія XI 1930 року про християнський шлюб, яка проголошувала, що подружній акт, який «навмисно зриває свою природну силу породжувати життя, є злочином проти закону Божого та природного, і ті, хто вдаються до цього, тавруються провиною тяжкого гріха».
Під час рейсу з Канади до Рима журналісти запитали Папу Франциска про можливий перегляд доктрини Церкви щодо контрацепції. Папа відповів, що «догма і мораль завжди перебувають на шляху розвитку, але лише в одному незмінному напрямку».
«Обов’язок богословів — це дослідження, богословська рефлексія. Магістеріум може сказати: “Ні, ви зайшли надто далеко, поверніться”. Але теологічний розвиток має бути відкритим, для цього й потрібні теологи, а Магістеріум має допомогти зрозуміти межі».
Говорячи про семінар Папської академії «За життя», Папа сказав: «Ті, хто брав участь у цьому конгресі, виконали свій обов’язок, тому що вони прагнули рухатися вперед у доктрині, але в церковному сенсі, а не поза ним. Далі Вчительський уряд Церкви скаже: “так, це добре” або “ні, це не добре”».
фінансово.
Щиро дякуємо!
