Багатьом християнам відома притча про блудного сина.
Це історія, зосереджена на сині, що зрікся свого батька, але врешті-решт повернувся і розкаявся у своїй неправоті.
У 1999 році в одній зі своїх проповідей святий Йоан Павло ІІ сказав, що цю притчу варто перейменувати:
«Це піднесена притча, що її зазвичай називають “про блудного сина”, але яку варто називати “про милосердного батька”».
Далі святий Папа пояснив свої міркування, зосереджуючись на милосердній любові, яку виявив батько з притчі:
«Божа позиція тут представлена у термінах, які справді переважають над людськими критеріями й очікуваннями… Милосердний батько, який обіймає блудного сина, — це однозначна ікона Бога, об’явленого Христом. Перш за все, він — батько. Це Бог Отець, який простягає свої руки у благословенні і прощенні, завжди чекаючи та ніколи не змушуючи нікого зі своїх дітей. Його руки підтримують, обіймають, додають сили і водночас втішають, пестять і дають розраду».
Святий Йоан Павло ІІ вважав, що основна увага цієї притчі має бути зосереджена на милосердній любові батька і на тому, як ця сама любов поширюється на всіх нас:
«У світлі цього об’явлення обличчя і серця Бога ми можемо зрозуміти слова Ісуса, які так бентежать людську логіку: “Кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк 15, 7) і “Кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається” (Лк 15, 10)».
Хоча назва притчі про блудного сина висвітлює її важливий аспект, називаючи її притчею про милосердного батька, ми робимо наголос на величезній Божій любові, що об’явилася в історії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
