У мистецтві тим, що вказує на страждання Марії, є меч. Він, згідно з пророцтвом старця Симеона, «прошив Їй душу».
Мірою розвитку побожних медитацій цей меч перетворився у цілих сім. Що вони означають?
7 мечів болю
Якопоне да Тоді, або ще Якопоне Бенедетті, став покутником і подався у францисканці після смерті коханої дружини. Він вирішив ступити на шлях убогого служіння Господу після того, як відкрив, що його жінка під пишними багатими сукнями носила волосяницю, покутуючи за його марнотратність.
Вступивши до Братів Менших, Якопоне вирізнився у монастирі непересічним поетичним талантом, так що вже за життя його визнавали майстром слова. Нині чимало істориків літератури вважають, що, поруч із Данте, Якопоне да Тоді є найвидатнішим представником середньовічної італійської літератури.
Серед різних творів Якопоне найвідомішою є всесвітньо відомий нині Stabat Mater Dolorosa. Перекладений численними мовами, цей спів виконується по католицьких храмах донині. Mater Dolorosa — «Матір зболена», Скорботна, Страждальна — це титул, яким ми величаємо Богородицю, прагнучи виразити наше співстраждання з Її скорботами.
Страждальна Матір
Страждальна Матір — це мотив, який часто використовується в образотворчому мистецтві, особливо у камерних творах, пов’язаних із так званим devotio moderna. Метою тієї «нової» побожності було викликати співчуття молільника до стражденного Христа чи Його Матері. У мистецтві таке мислення принесло плід у низці побожних зображень, які не ілюструють біблійних сцен буквально, але посилаються на Євангеліє (насамперед на Страсті).
Прикладом може бути П’єта — сцена, коли Марія тримає на колінах тіло замученого Сина, зняте з хреста. Попри брак цієї сцени в євангельських описах, вона вельми правдоподібна: бо ж тяжко припустити, що Матері не дозволили або Вона не хотіла попрощатися з Сином після Його смерті.
В одному з храмів Гоенфельда (Німеччина) можна побачити зображення, яке є поєднанням Зняття з хреста і П’єти. Однак у самому творі можна помітити алюзії до багатьох інших зображень цих сцен: з одного боку, бачимо меч, який прошиває серце Матері, а з другого боку — Вона дивиться вгору, так немовби постійно вдивляється в Сина, який перебуває на хресті.
Читайте також:
Коронка до Семи скорбот, якої хотіла сама Діва Марія
«Муж болів»
Цей тип представлення стражденної Богородиці однозначно випливає з євангельської розповіді про Її товаришування Синові під час Його Страстей на хресті. Одним із найкрасивіших і водночас найбільш експресивних мистецьких творів цієї тематики є образ Рогіра ван дер Вейдена.
Від Середньовіччя й аж по сучасність постав шерег образів, що показують Марію і Йоана під хрестом. Із цієї пари виділено постать Марії — нерідко зображували погруддя Богородиці з руками, складеними в молитовному жесті. Дуже часто такі зображення укладано в диптихи, поєднуючи образ Скорботної Богородиці з зображенням Христа як Мужа болів — як це бачимо, наприклад, в Альбрехта Баутса.
Цікавим прикладом зміни цього образотворчого представлення є образ Скорботної Богородиці пензля Ель Греко чи Тиціана. Тут жінки виглядають елегантними аристократками, чий біль потаємний, хоча й не менш виразний.
Меч прошиває душу
В мистецтві важливим елементом, що показує страждання Марії, був меч, який пробиває — згідно зі словами Симеона — Її душу. Мірою розвитку побожних медитацій один меч перетворився у сім мечів, таких як на прекрасній статуї в Саламанці.
Що вони таке — ці сім мечів, які пробивають серце Матері, показує образ Адріана Ізенбрандта. Там на сценах, що оточують Скорботну Матір Божу, ми бачимо: жертвування Богородиці, втечу до Єгипту, віднайдення Ісуса в Храмі, Хресну Дорогу, зняття з хреста і покладення до гробу. Кожна з цих сцен скеровує віруючих до побожних роздумів над Страстями та до співчуття Матері й Синові.
Переклад CREDO за: Юліуш Галковський, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
