Іноді приходять моменти невизначеності, тривоги, різних важких ситуацій, розшарпаних емоцій…
Тоді розарієві молитва допомагає втихомирити й заспокоїти все в собі.
Славні таємниці
Таємниця 1. Воскресіння Ісуса Христа
«Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут…» (Лк 24, 5-6).
Це слово, Боже слово, ангели переказали тим, хто шукав мертве тіло Ісуса в скельній гробниці. Але це також слово, записане у святому Євангелії для всіх нас — для віруючих і тих, хто в пошуку, — щоб ми вміли по-справжньому шукати Ісуса. Шукати — але там, де Він хоче нас зустріти!
Дай нам, Боже, щоб ми жодного разу не помилилися й не називали життям — те, що ми переживаємо і що дуже спокусливе; що несе в собі радощі й труднощі нашого земного життя, але насправді є лише вступом до того, що Ісус називає Життям: життям віднайденим, життям, даним заново, життям вічним, яке ми називаємо Спасінням.
Отче наш…
Радуйся, Маріє… — 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе…
Таємниця 2. Вознесіння Ісуса Христа
Про цю таємницю нам нагадують Ісусові слова з притчі: «Чого увесь день тут стоїте без діла?» (Мт 20, 6). Бо у сцені Вознесіння знову — не лише на згадку про цю подію, але як заклик для всієї Церкви, — записано слова ангелів: «Мужі галілейські! Чого стоїте, дивлячись на небо?» До Неба йдуть, прямують, силою здобувають його.
Ми живемо в такі часи, коли дуже мало людей — мабуть, також і невелика частина учнів Ісуса — роздумують, споглядають, думає про Небо. Чи це добре? Адже ці слова говорять нам про динаміку віри. Вони скеровані і до молоді, й до старших людей. Вони є закликом долучитися до справ Ісуса. Це справи, які Спаситель має постійно — між нами і з нами — тут, у земному житті.
У цій таємниці ми роздумуємо про цю істину. Нехай Пресвята Мати допоможе нам зміцнити в собі розуміння, що за Ісусом ідуть, прямують до Неба.
Отче наш…
Радуйся, Маріє… — 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе…
Таємниця 3. Зіслання Святого Духа
«…не журіться, як або що вам говорити, — дано буде вам на той час, що маєте говорити…» (Мт 10,19).
Це слова про бентежну присутність Святого Духа. Дуже дивно, але вони нічого не говорять про дієвість, говорять тільки про зміст. Поміркуймо зараз про ту особливу пастку, в яку ми потрапили як Церква, як християни.
Ми не пам’ятаємо, що Бог промовляє до людей майже чотири тисячі років; не пам’ятаємо, що до кожного слухача Він намагається достукатися протягом кількох десятків років його земного життя; не пам’ятаємо, що Бог, який промовляє, сам знає, який має бути плід і коли. Ми нині привчені до миттєвого результату, до разових дій. Ми б хотіли так: сказати — і навернути; промовити — і негайно переконати. А тим часом, присутність Святого Духа, таємниця зіслання Святого Духа нагадує нам, що ми маємо бути смиренними й простими — і тільки говорити.
Часто трапляється так: коли хтось пробує щось про Ісуса сказати і це не приносить результату, то він припиняє це робити. А ми маємо бути тими, хто повторює. Часом треба просто розгорнути Євангеліє і зачитати, може, зо два речення. Нам потрібні смирення і простота, щоб ми не заступали собою Святого Духа, а старалися бути Його посудиною.
Отче наш…
Радуйся, Маріє… — 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе…
Таємниця 4. Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
Бог «зглянувся на покору слугині своєї» (Лк 1, 48).
У цьому реченні з молитви «Magnificat», що наперед оспівує справу спасіння, коли Мати Ісуса носила Його під своїм серцем, є два слова, які нам важко почути — хоча ми їх вимовляємо, і важко зрозуміти — хоча ми їх вимовляємо часто. А жити ними ще важче. Два слова: покора слугині.
Немає більшого моменту впокорення, аніж мертва людина; але немає й більш зворушливого моменту, ніж смерть Матері Ісуса. Холод Її тіла… Тому Бог не міг погодитися, щоб та, яка народила Подателя Життя, зазнала тління і гробу. Таємниця Внебовзяття Марії — це запрошення для всіх нас, бо всі ми смертні. По-перше, щоб ми про це пам’ятали. По-друге, щоб ми всупереч собі, а зокрема всупереч міркуванням світу, вміли бути в ролі Божих слуг і слугинь.
Отче наш…
Радуйся, Маріє… — 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе…
Таємниця 5. Коронування Богородиці на Царицю неба й землі
«…ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім’я» (Лк 1, 48б-49).
Але частіше у щоденній молитві ми кажемо: «Нехай святиться ім’я Твоє». Повторюємо і свідомо, і в молитві, і бездумно, і в різних важких ситуаціях, і в різноманітних емоціях ім’я Ісуса та ім’я Матері Ісуса — Марії. Добре, що частина людства має такий словесний матеріал, бо прикликати Боже ім’я багатьма мовами, часом у дуже безбожних середовищах — так, це завжди якась відправна точка.
Насамперед, у наших словах і в наших сім’ях, дбаючи про розвиток мовлення у дітей і якість мовлення нашої молоді, потрібно потурбуватися про те, щоб ці святі імена ми прикликали насправді побожно — як імена благословенні. «Ось бо віднині блаженною мене зватимуть…» Вчімося, і краще зарано, ніж запізно. Якщо спочатку це вдаватиметься рідко, то, може, з часом буде щораз частіше. Кожне з цих імен, до яких взиваємо, перемінюймо у благословення. Кожну згадку, навіть таку як звичне зітхання «о Господи Ісусе», перемінюймо в благословення.
Отче наш…
Радуйся, Маріє… — 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе…
Молімося:
Всемогутній Боже, милосердний і милостивий! Дай нам, які роздумуємо разом із Матір’ю Марією над Славними таємницями Розарію, зберегти спокій і розсудливість віри, збудованої на міцній скелі Твого Слова і славних обітниць, які мають у святій Церкві і в нас виповнитися у вічності. Через Христа, нашого Господа. Амінь.
Переклад CREDO за: о. Кшиштоф Цебуля, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
