Архієпископ Фултон Шін про чистилище
Чим же є чистилище, якщо не місцем або станом тимчасової кари для тих, хто завершив це життя у Божій благодаті, але ще не повністю вільний від попередніх провин або не вповні винагородив за свої гріхи?
Як багато душ, що відходять із цього світу, мають відвагу сказати, що покидають його без найменшої прив’язаності до створінь і що вони ніколи не були винні у марнуванні таланту, в дрібній хтивості, немилосердному вчинкові, занедбанні святого натхнення чи хоч би пустому слові, за яке кожен з нас нестиме відповідальність? Як багато душ збирані, немов осінні квіти, на ложі смерті, з відпущеними гріхами, однак із боргом, не сплаченим за гріхи, бо вони вже не встигли його сплатити?
Візьмімо до прикладу будь-кого з наших національних героїв, чиї імена ми вшановуємо і яких наслідуємо. Чи хоч якийсь англієць або американець, хто бодай щось знає про чистоту Бога, незалежно від того, як сильно він захоплюється чеснотами лорда Нельсона чи Джорджа Вашингтона, справді вірить, що котрийсь із них був на момент смерті вільним від дрібних провин, щоб могти одразу ж постати перед обличчям Бога? Чи той самий націоналізм, який зробив їх обох воєнними героями, не міг певним чином зробити так, що за секунду по смерті виявилося, що вони не пасують до того істинного інтернаціоналізму небес, у якому немає ні англійця, ні американця, ні юдея, ні грека, ні варвара, ні визволителя, але всі є одним у Христі Ісусі, Господі нашому?
Всі ці душі, які померли, огорнуті Божою Любов’ю, є душами прекрасними; однак якби не було чистилища, тоді — з огляду на свої малі недосконалості — вони б повинні були безжально бути відкинуті Божою Справедливістю. Якби не було чистилища, тоді Бог не міг би так легко прощати, бо як же один акт жалю над гробом мав би винагородити тридцять років гріховного життя? Якби не було чистилища, нескінченна Божа Справедливість мусила би замкнути небо перед тими, хто постановив сплатити свої борги, але ще не віддав останнього гроша.
Чистилище це місце, в якому Божа Любов пом’якшує Божу Справедливість; Бог там прощає, бо ж Він має час, щоб виконати ретуш душі за допомогою свого Хреста, щоб обтесати їх долотом страждання, так щоб вони пасували до великої духовної будівлі Небесного Єрусалима; щоб занурити їх у це місце очищення, де вони можуть випрати свої заплямовані хрестильні шати, щоб могти увійти в небесну чистоту без плями; щоб воскресити їх, немов фенікса з попелу їхніх власних страждань, щоб вони, немов поранені орли, вилікувані чарівним доторком очисного полум’я Бога, могли злетіти в небо, до міста чистоти, де Христос є Царем, а Марія — Царицею, оскільки — незалежно від того, якою банальною була їхня провина, — Бог не прощає без сліз, а в небі сліз немає.
Джерело: «Йди до неба. Духовний дороговказ до вічності», 2020.
Переклад CREDO за: Abp Fulton Sheen
фінансово.
Щиро дякуємо!
