«Перед приходом Христа Церква має пройти через останнє випробування, яке захитає віру багатьох віруючих. Переслідування, яке супроводжує її земну мандрівку, розкриє “таїнство беззаконня” у вигляді псевдорелігії, що принесе людям уявне вирішення їх проблем ціною відступництва від правди.
Найбільший релігійний обман — це обман антихриста, тобто обман псевдомесіанізму, коли людина прославляє себе саму замість Бога і Його Месії, який прийшов у тілі. Цей обман з боку антихриста вже виявляється у світі кожного разу, коли хтось задумує сповнити в історії месіанську надію, яка може завершитися лише поза історією через есхатологічний суд» (ККЦ, 675-676).
Церква традиційно розрізняє антихриста, якого розуміють як псевдо-Месію, що прийде наприкінці часів і поведе світ проти Церкви під час Останнього суду, і антихристів у множині, які різними способами беруть участь у тому самому дусі антихриста, який уособлюватиме дух або розум диявола.
Що мається на увазі? Відповідь можна знайти, поміркувавши над спокушуванням сатаною Адама і Єви. Диявол спокушав їх досягти Божої обітниці у своєму власному житті, брати участь у Божому образі та подобі — але власними силами та способами. Сатана — це яскравий приклад слів «Я зробив це по-своєму!» Отже, дух антихриста — це синонім духа диявола, який протистоїть волі Божій та Його шляху на користь свого власного шляху.
Друге послання до солунян описує антихриста як людину, що матиме усю силу та обман самого диявола. Він намагатиметься ввести в оману людей, щоб вони повірили у те, ким він не є. Зрештою, він називатиме себе Богом, і тільки прихід Господа його зупинить. Сам Христос остаточно переможе його і кине в пекло. Це потужне зображення антихриста:
«Нехай ніхто жадним способом не бентежить вас! Бо спершу настане відступство й виявиться чоловік безбожний, син погибелі, той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога. Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це? І тепер знаєте, що саме стримує його з’явитись у часі своєму. Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений. І тоді й з’явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх і знищить сяйвом приходу свого. Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися. І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, — щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедності» (2Сол 2, 3-12).
У писаннях святого апостола Йоана ми бачимо об’явленим те, про що пише Катехизм. Буде не тільки антихрист, що з’явиться наприкінці часів, а й багато антихристів, що вже є у світі:
«Багато бо спокусників поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Той то є спокусник і антихрист. Зважайте ж на себе, щоб не втратити те, що ми заробили, а прийняти повну нагороду» (2Йн 1, 7-8).
«Дітоньки, остання це година! І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало, то з цього пізнаємо, що остання година настала. З-поміж нас вийшли, але з-між нас не були, — бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, — лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він — антихрист, що відрікається Отця і Сина» (1Йн 2, 18-22).
Свого часу Йоан боровся з першими «отцями» гностицизму. Вони уособлювали антихриста, оскільки вони заперечували Втілення — Божий план для спасіння світу — отже, антихрист «заперечує Ісуса, який приходить у плоті». Вони пропагували свій «власний шлях» спасіння. Крім того, каже ІЙоан, кожен, хто «зрікається Отця і Сина», є антихристом. Але потім, у цьому ж контексті, Іван навчає нас чогось менш відомого про дух антихриста:
«А кожен дух, що не визнає Ісуса, — той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі. Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі. Вони від світу, тому й говорять по-світському, і світ їх слухає. Ми — від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани» (1Йн 4, 3-6).
Виглядає так, що існує зв’язок між духом антихриста та тими, хто відкидає владу Бога на Землі. «Духа правди і духа омани» можна пізнати досить просто і ясно. Дух, який каже: «Я знаю більше, ніж Божа апостольська влада на землі» — ті, хто послані Богом з Його авторитетом — представляє той самий дух антихриста, який каже: «Я зроблю по-своєму!» Ось про що застерігає Йоан, кажучи, зокрема: «Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас».
Як католики, ми віримо у те, що сказано у Другому посланні до солунян — тільки після того, як антихрист виявить себе, Господь прийде і знищить його «духом уст своїх і сяйвом приходу свого». Якщо ми хочемо бути впевненими, що нас не обдурить ні сам антихрист, ні багато антихристів від світу цього, звернімо увагу на те, чого нас навчає Святе Письмо: залишатися у єдності з Отцем, з Богочоловіком Ісусом Христом, що приходить у тілі, і з апостольською владою, встановленою Богом на землі — єдиною, святою, вселенською і апостольською Церквою, що має повний апостольський авторитет.
Переклад CREDO за: Тім Стейплз, Catholic Answers
фінансово.
Щиро дякуємо!
