На перший погляд може здатися, що свята Варвара не має жодного зв’язку з Адвентом, крім дати свого спомину — 4 грудня. Але це не так.
Свята Варвара була донькою язичника, який поселив її у вежі, оточеній чудовими садами, щоб сховати від світу, і прислав філософів, поетів та вчених, щоб ті її навчали. Переконавшись, що політеїзм — це нісенітниця, вона звернулася до Орігена, одного з найяскравіших та найсуперечливіших апологетів раннього християнства. Він послав до Варвари свого учня Валентинія, який навчив і охрестив її. Після цього вона викинула всі статуї язичницьких богів у вікно своєї вежі, накреслила на стінах знаки хреста і звеліла прорізати у вікні третю щілину — на честь Пресвятої Трійці.
Це безмежно засмучувало батька Варвари. Він витягнув її з вежі, але вона якимось чином втекла у гори, оскільки він збирався її вбити. Він погнався за нею, упіймав, відтягнув назад за волосся і видав її мучителям. Варвару били палицями, рвали залізними гаками і завдавали інших нестерпних мук.
Найкраща частина її історії полягає у тому, що, коли ангели несли її на небо, її батька нібито вразило блискавкою і він «поспішив постати перед судом Божим». Тому її вважають захисницею від блискавки та від наглої і несподіваної смерті. Святу Варвару також вважають покровителькою пожежників, математиків, виготовлювачів феєрверків, артилеристів, архітекторів, плавильників, селітроварів, пивоварів, зброярів, капелюшників, плиточників, каменярів, шахтарів і теслів, і її закликають, щоб уберегтися від нерозкаяної смерті — що має особливе значення в адвентовий період роздумів, очікування і покути.
Для українців у час війни свята Варвара має особливе значення. 6 грудня 2019 року її ім’я було присвоєне 19-тій ракетній бригаді Сухопутних військ ЗСУ, що відповідає за вогневе ураження ворога. У січні 2020 року всі підрозділи ракетної бригади «Свята Варвара» отримали почесні прапори і стрічки з зображенням своєї покровительки, а також частку її реліквій, що зберігаються у Володимирському соборі міста Києва.
Фото: Ukrainian Military Pages
Фото: АрміяInform
Після перегляду Римського календаря загальний спомин святої Варвари усунули з нього через «історичну сумнівність», але її досі вшановують в окремих регіонах, особливо у Східній Європі.
Святий Миколай, спомин якого ми святкуємо 6 грудня, народився у заможній родині у грецькому місті Патри. Рано осиротівши, він виріс у любові до Бога, став священником і здійснив паломництво до Святої Землі, щоб вшанувати місця, де проходило земне життя нашого Господа. Під час подорожі страшний шторм ледь не потопив корабель, але завдяки його молитві всі були врятовані. З цієї причини його шанують як покровителя човнярів, рибалок, докерів і моряків.
Коли Миколай повернувся на батьківщину, його висвятили на єпископа. Його щедрість та любов до бідних дітей, а також його численні чудеса полюбилися християнам усього світу. Його також вшановують як покровителя вчених, бондарів і пивоварів, мандрівників і паломників, тих, хто несправедливо програв судовий процес, а також як покровителя і щорічного благодійника школярів. Його також вважають захисником від грабіжників.
Відома історія про те, як святий Миколай допоміг трьом сестрам, що не мали посагу, вийти заміж. Почувши про їхнє горе, святий тихо пройшов уночі повз вікна їхнього дому і кинув у вікно старшої мішок із золотом, після чого вона без жодних труднощів знайшла собі чоловіка. Тоді він підкрався до їхнього дому вдруге і кинув золото другій сестрі. Коли святий Миколай зібрався зробити подарунок третій сестрі, його побачив батько дівчат. Кинувшись йому у ноги, він подякував йому, а також сповідував свої гріхи і попросив про благословення. Очевидно, саме з цієї історії виросла традиція, згідно з якою святий Миколай залишає подарунки, цукерки та солодощі на підвіконнях, у черевиках, у панчохах або під подушками слухняних дітей.
Історія святої Луції, спомин якої припадає на 13 грудня, — це ще одна історія про мученицьку смерть, яка закінчилася небесним тріумфом.
Ім’я «Луція» походить від слова «lux», що латинською мовою означає «світло». Логічно, що її спомин припадає на період Адвенту, коли ми готуємося до приходу Світла світу.
Свята Луція народилася на Сицилії. Її мати хворіла на кровотечу, і донька нагадала їй, що у Євангелії жінка з такою самою хворобою була зцілена нашим Господом. Луція запропонувала помолитися про одужання матері біля гробу святої Агати, яка померла з любові до Ісуса. Вони пішли до гробу і молилися всю ніч, поки не заснули. Уві сні Луція мала об’явлення святої Агати, яка назвала її «сестрою» і передбачила її мученицьку смерть. Її мати миттєво вилікувалася, і на знак подяки роздала більшість своїх грошей і майна бідним, дозволивши Луції зробити те саме і скласти обітницю чистоти.
Присвятивши себе Христу, Луція відмовилася вийти заміж за свого залицяльника. Він доніс на неї як на християнку, віддав під суд у преторії і прирік на мученицьку смерть. Коли її спробували потягнути на страту, Луція не зрушила з місця. Тоді розлючені переслідувачі облили її смолою та оливою й підпалили, але вона стояла серед полум’я неушкодженою. «Як це ти не гориш?!» — кричали мучителі. Вона відповіла, що була врятована силою свого Господа Ісуса Христа, щоб бути Його свідком. Після цього кати встромили їй у горло ніж, від чого свята Луція зрештою померла й потрапила на небеса.
Легенда, що виросла навколо постаті святої, розповідає, нібито вона виколола собі очі, щоб знищити їхню красу, яка привернула увагу багатьох залицяльників. Ось чому її іноді зображують з власними очима, які вона тримає на таці або у руках.
До святої Луції звертаються по допомогу при хворобах очей, дизентерії та кровотечах; вона вважається покровителькою Сицилії, особливо міста Сіракузи, а коли ранньохристиянські місіонери принесли її сміливу історію на північ, шведи полюбили її і зробили покровителькою школярок.
В Угорщині є гарний звичай — садити «різдвяну пшеницю» у день святої Луції. Якщо покласти зерна пшениці у горщик із землею, полити і поставити у помірно тепле місце, до Різдва вона проросте. Потім діти несуть її до вертепу як подарунок для Дитяти Ісуса, що символізує євхаристійний хліб, яким Він годує наші душі на вівтарі, а також життя, яке Його Отець зберігає у наших тілах.
Переклад CREDO за: Мері Рід Ньюленд, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
