Зачата непорочно. Що це означає?

Істина віри про Марію, Непорочно зачату, як про вільну від гріха та повну досконалості, не робить Її далекою для нас, — навпаки!

Ми, як спільнота Католицької Церкви, 8 грудня відзначаємо урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Привілей Непорочного Зачаття є для Марії унікальним даром Божої благодаті, а для Церкви — догматом віри. Пригадаймо: догмат — це вчення про віру, що міститься в Об’явленні, тлумачення якого суворо визначене Церквою. Це просто твердження, об’явлене Богом, що приймається як правильне. Догмат про Непорочне Зачаття Марії урочисто проголосив папа Пій ІХ у базиліці св. Петра в Римі 8 грудня 1854 р. буллою «Ineffabilis Deus».

Насамперед згадаймо простими словами, без посилання на всю історію «дозрівання» цього догмату і на богословський аналіз, що означає «Марія — Непорочно зачата», і що ми, католики, святкуємо 8 грудня. Потім розглянемо, яке повчання, до того ж практичне, як люди віруючі, як учні Христа, що просять про заступництво Марії, ми можемо — і навіть повинні — винести з цього для себе.

Вбережена від первородного гріха

Непорочне Зачаття вказує на ту істину, що батьки Марії зачали доньку, яку Бог уберіг від рани первородного гріха. Це збереження від первородного гріха стосується лише Марії і лише тому, що Вона стала Матір’ю Божого Сина. Це особливе Боже втручання на початку життя Марії полягало не в якійсь незрозумілій заміні дій Її батьків, Йоакима та Анни, а в збереженні душі їхньої дитини, маленької Міріам, від наслідків первородного гріха.

Тут можна поставити запитання, навіть із деякою дозою сумніву: як це? Адже, згідно з католицькою вірою, всі люди, які приходять у світ, позначені первородним гріхом. І всі без винятку потребують відкуплення — Марія теж! Адже первородний гріх «передається» разом із людською природою, яка у прабатьків через їхній непослух і брак довіри до Бога втратила первинну святість. Зрештою, не деінде, а в Катехизмі Католицької Церкви (п. 404) написано, що всі люди «втягнуті» у гріх Адама, а не гріх «вчинений»; що це не дія, а стан, у якому зачинається людина. Від первородного гріха людину звільняє тільки хрещення.

Краса людяності

Що ж відповісти на ці слушні сумніви? Ну, так. Добре. Як і всі люди, що потребують Відкупителя-Посередника, щоби гріх, уже скоєний, був їм відпущений (це відбувається в момент хрещення), Марія теж потребувала Відкупителя, щоб Він уберіг Її від гріха з першої миті Її існування. А тепер — важливий момент: догмат про Непорочне Зачаття Марії показує незвичність і свободу Божої дії. Чому? Бо хоча спасіння людства здійснилося через смерть і воскресіння Христа, то Марія вже наперед (превентивно), силою передбачених заслуг Спасителя, силою майбутніх Страстей, смерті й воскресіння Ісуса, була відкуплена — і тим самим збережена від первородного гріха. Саме тому архангел Гавриїл звертається до Неї: «повна благодаті» (пор. Лк 1, 28). Непорочне Зачаття означає не лише те, що Марія була вільною від первородного гріха. Цей привілей також говорить про Її особливу близькість із Богом, цілковите довірення себе Йому, внутрішню гармонію та красу людяності.

Наше споглядання Марії як вільної від гріха та повної досконалості не робить Її далекою для всіх нас — навпаки: Її близькість із кожним з нас не можна ні з чим порівняти, бо те, що може нас розділяти й віддаляти одні від одних, — це насамперед гріх і його наслідки, яких у Марії не було. Тому Вона не лише любляча Мати, а й Мати, яка розуміє та співчуває. Життя Марії, збережене від первородного гріха, загалом не було легшим чи вільнішим від труднощів вибору або випробувань віри. Її не оминув людський досвід труднощів, боротьби та болю. Марія — не «надлюдина», і привілей Непорочного Зачаття не робить Її такою. Ми жодним чином не повинні розуміти це так.

Надія в дорозі

Пам’ятаймо, що правда про Непорочне Зачаття також для нас, християн, є знаком, що показує, які великі речі Бог може робити в кожній людині і які є Його плани щодо нас: привести нас до повноти людяності й святості.

Людина вперто воліє повертатися до одних і тих самих гріховних схем. Про це говорить не лише людський досвід, а й уся Біблія — від самого початку. І саме тому Бог знову береться за справу створення. Ще стародавні Отці Церкви називають Марію новою Євою, а Христа — новим Адамом. Бог ніби заново розпочинає створення світу: створює Непорочну Марію, в якій ми можемо побачити те, що для нас є метою, а в Ній — початком. Тому таємниця Непорочного Зачаття — це, з одного боку, точка відліку, а з іншого — пункт, до якого прямує життя кожного з нас і всієї історії світу. Непорочна Марія нагадує нам про мету нашого життя, і водночас Вона є надією на нашому шляху віри, позначеному людською слабкістю. Життєвий досвід переконує: якщо ми занедбаємо життя у Божій благодаті, таїнства і молитву, то на якомусь етапі гріх може здатися нам природним середовищем, у якому він уже, звісно, не називається гріхом. Ба більше, він може здаватися «добром». Тоді, не бачачи, що гріх насправді руйнує наше життя, стосунки, любов до себе і до інших, ми можемо вважати, що насправді нам не так уже й погано і що ми йдемо до правильної мети. А Непорочне Зачаття каже нам, що це не так, бо Бог у Христі вибрав нас «перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові» (пор. Еф 1,4). Щоразу, коли після скоєння гріха нас огортає смуток, нехай погляд саме на Непорочно зачату Марію нагадує нам, що: перш ніж постав гріх, якому я піддався, — я і кожна людина існували у бажанні Бога, в Його намірі, щоб ми були святими і непорочними перед Його обличчям. Кожен із нас.

Але Марія дана нам не лише як ікона, щоб ми захоплювалися Нею з прихованим у серці жалем, що «Їй вдалося», а ми постійно мусимо боротися зі своєю слабкістю. Вона є для нас іконою мети! Колись ми будемо такими ж прекрасними, як Вона. Такими хоче нас бачити Бог! Нехай урочистість Непорочного Зачаття Марії завжди нагадує нам про це і зміцнює в надії та на шляху до повноти прекрасного життя.

Переклад CREDO за: о. Войцех Дец, паулін, Niedziela