Питання: Коли я не перекажу вітання миру на Святій Месі людині, з якою перебуваю в неприязні, то це буде гріхом?
Відповідь:
Мир — одна з найбільших цінностей і потреб людини. Про мир завжди багато говорять і пишуть. Ми хочемо жити у згоді з нашими близькими, з сусідами, з колегами на роботі. Також і коли ми приходимо на Святу Месу — чуємо молитви про мир та заклик переказати одні одним цей Христовий дар; однак же в нашому житті є ближні, з якими нам нелегко, яких ми не сприймаємо.
Якщо я не здатний пробачити або навіть викреслив когось зі свого серця, то як у ньому може оселитися мир Христовий? Ненависть до іншої людини це гріх. Вона засліплює, і тоді тяжко сказати іншому: «Мир тобі». Христос у Євангелії навчає нас, що щасливі (блаженні) ті, хто запроваджує мир. Ісус говорить про любов до недругів, про прощення навіть не сім, а сімдесят по сім разів. Сам після Воскресіння приходить до учнів із даром миру. Перші слова Христа після Воскресіння — це «Мир вам!»
Це нелегка вимога. Колись св. Августин так описав своє єпископське служіння: «Картати недисциплінованих, утішати малодушних, підтримувати слабких, відбивати аргументи супротивників, остерігатися злостивих, повчати невмілих, заохочувати лінивих, втихомирювати сварливих, стримувати амбітних, підкріплювати знеохочених, мирити посварених, допомагати потребуючим, звільняти пригнічених, виражати визнання добрим, зносити злих і (на жаль!) любити всіх» («Сповідь», 340, 3). І додав: «Євангеліє мене жахає» («Сповідь», 339, 4).
Переказування одні одним миру під час Святої Меси відбувається в момент перед Святим Причастям. Нам цей знак має нагадати, що приходить Спаситель. Водночас, згідно з ученням Церкви, цей жест не стосується примирення ані відпущення гріхів перед прийняттям Причастя. Його мета — радше виразити дух миру та спільноти любові за кілька хвилин перед тим, як прийняти Євхаристію. А отже, переказування знаку миру має бути плодом попереднього примирення з Богом. Примирення, яке має настати одразу на початку Святої Меси. Характер братерського примирення має Акт покути на початку Меси, зокрема коли його виголошують за першою формулою («Сповідаюся… і вам, брати і сестри…»).
Знак миру має важливе значення для наших стосунків з іншими. Він має бути першим кроком любові. Цим знаком ми виражаємо свою готовність любити кожну людину, а також визнаємо, що всі у спільноті — це наші брати й сестри. Дар миру, який ми переказуємо одні одним під час літургії, не є нашим власним, суто людським миром, але миром Христа, Його даром — даром конкретним, для конкретної спільноти. Ми не можемо приступити до євхаристійного столу, якщо маємо щось проти брата. Ісус нам про це дуже чітко сказав: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт 5, 23-24). А Папа Франциск сказав: «Мир Христа не може вкоренитися в серці, не здатному жити у братерстві та повернути його, якщо буде зранене. Мир нам дає Господь: Він дає нам благодать пробачити тих, хто нас образив» (катехеза 14 березня 2018).
Переклад CREDO за: о. Маріуш Фрукач, Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
