Священник розплакався, звершуючи Євхаристію

Цей відеозапис є нагадуванням, Хто присутній на вівтарі під час кожної Святої Меси, в кожній консекрації дарів.

Ми стільки разів поспішаємо, не звертаючи уваги, не усвідомлюючи повністю чудо, яке відбувається на наших очах…

У короткому ролику, який набирає дедалі більше переглядів, видно сильну емоційну реакцію отця Ернесто Марії Каро під час звершення Святої Меси.

Ця сцена викликала хвилю спекуляцій у коментарях по соцмережах. Багато хто хотів знати, як розуміти сльози священника. Тому журналісти вирішили порозмовляти з ним, щоб він сам міг пояснити, що криється за цим відео.

Нині о. Ернесто служить вікарним священником у парафії Божої Матері Ангельської, архідієцезії Монтеррей, штат Нуево Леон, Мексика.

Побожність до Пресвятих Дарів

Щоб описати контекст, отець почав від розповіді про свою велику побожність до Пресвятих Дарів. Вона виводиться з того, що коли Ернесто Каро ще був дитиною, він пізнав надприродну суть Євхаристії.

Це було на національному зльоті скаутів у Мексиці. Раптом, під час Меси, у момент консекрації він побачив дуже сильне світло, що променіло з Гостії, яку священник підніс над вівтарем. Цей момент мав для нього надзвичайно глибоке значення. До тієї міри, що отець донині пам’ятає його з усією чіткістю, а при спогадах про ту хвилину в нього тремтить голос. Отець Ернесто визнає, що відтоді його стосунки з Ісусом Євхаристійним — виняткові.

Усвідомлення, що після висвячення на священника він сам є alter Christus, «другим Христом», надихає його і водночас нагадує про величезну відповідальність, із цим пов’язану.

Отець Ернесто — дієцезіяльний священник. Він входить до складу церковного суду в Монтерреї, викладає у місцевій архідієцезіяльній духовній семінарії. Він засновник і духовний керівник численних ініціатив, зокрема — католицької гімназії «Архе», руху за католицьку формацію подружжів «Жити у Христі» та організації, що провадить євангелізацію в інтернеті. Також він належить до грона екзорцистів архідієцезії Монтеррей.

Тяжкі хвилини

Два роки тому, після 18 років служіння, на 30‑річчя священства, о. Ернесто перестав бути душпастирем у парафії Святого Хреста в Монтерреї. В цій парафії він був відповідальним за 64 душпастирські групи. Маючи таку велетенську працю, він зрештою розхворівся.

Оскільки це сталося в розпал пандемії, отець подумав, що в нього ковід; однак лікарі одразу ж це виключили. Отець Ернесто мав симптоми професійного вигоряння. Він надто тяжко трудився довгі роки. «Господь використовує такі знаки, щоб промовити до серця», — з упевненістю каже о. Ернесто. Він визнає, що загруз у роботі, і що слова Господа «любов свою першу покинув» (див. Одкр 2, 4) бились відлунням у його думках.

У цей момент архієпископ призначив його на нову парафію. Священник відчув, що Господь просить його сповільнити темп діяльності.

Й саме тут ми повертаємося до теми цього відео. Отець Ернесто Марія Каро пояснює, що хоча за останні тижні воно набрало популярності, та походить запис із 8 вересня 202 року. В ролику видно, як він служить Святу Месу в той день, коли попрощався зі своїми парафіянами в парафії Святого Хреста.

Коли він вимовляє слова консекрації, задивлений у Гостію, з типовою для пандемії маскою, яка звисає з одного вуха, — у нього обривається голос, його охоплює розчулення і священник заливається слізьми. Він залишається в такому стані й понад хвилину не може продовжувати служіння Меси. Потім, підносячи келих, він знову плаче.

Після того як ролик потрапив у мережу, чимало хто почав висувати здогадки про причину плачу священника. Журналісти запитали його прямо. Отець Ернесто відповів:

«У цю мить я відчув дуже глибокий сум. Як Господь попрощався з апостолами, своїми друзями, під час Останньої вечері, так і я попрощався в той момент зі своїми друзями (парафіянами) і підкорився Його волі. Протягом усього часу зворушення я розмовляв із Господом і пізнав, до певної міри, ті самі емоції, яких зазнавав Христос перед Страстями».

Сльози відмови

Є два аспекти, що будуть одразу зрозумілі тим, хто чує, як о. Ернесто говорить про цю особливу і виняткову подію, якою є неконтрольований плач під час консекрації.

Перший — це факт, що покликання до священства не є легким. Перенесення священника з однієї парафії до іншої (що трапляється більш чи менш регулярно з усіма дієцезіяльними священниками) впливає на пастиря, з огляду на те, що він залишає по собі, — тобто в цьому випадку живу парафію, симпатії, багатьох людей та роки праці, — і з огляду на те, що він застає на новому місці: нові проєкти, починання від нуля.

Другий аспект: не так уже й легко опинитися в істинній присутності Господа. Біля Нього нема куди сховатися. Отець Ернесто добре знав, Кого тримає в руках. У момент консекрації Божий Син віддає себе за нас без решти. Віддає все за тебе й за мене.

Це відео є нагадуванням, Хто перебуває на вівтарі під час кожної Святої Меси, під час кожної консекрації. Життєве гасло отця Ернесто — це слова «Можемо змінити світ, якщо змінимо наші серця». А що якби ми почали зі зміни наших сердець, інакше сприймаючи Ісуса в Євхаристії?

Переклад CREDO за: Пілар Велілья Флорес, Aleteia