Доки будемо вмирати?… 5 порад, як перестати це робити

Чому Господь закам’янив серця єгиптян і не відразу вивів свій народ із полону?

…Господь питає мене:

— Що тобі потрібно для повного щастя?
— Хочу заснути і прокинутися, коли вже закінчиться війна, — відповіла я.
— Не можу зупинити вільну волю людини, що хоче знищити світ, — каже Бог…

Тисячі років тому Бог вивів свій народ у пустелю. Бог не знищував Єгипет відразу, не спопелив язичників в одну мить. Лише Його Вибраний народ розпочав шлях кочового племені, долаючи відстані, потерпаючи від спеки, спраги і голоду.

Чому обов’язково потрібно страждати, щоби зрозуміти сенс свого життя? Чому людина знаходить страждання, коли ступає на Божий шлях? Чому Господь закам’янив серця єгиптян і не відразу вивів свій народ із полону?

Людина ступає на шлях земного життя, народжуючись. Так закладено природою, що кожний живий організм прагне задоволення, зручності, комфорту. Немовля повідомляє своїй матері плачем, що з ним щось негаразд. У світі прийнято досягати, йти до успіху, «підніматися до вершин». Людина асоціює своє життя з постійним доланням перешкод, після чого має ставати легше і легше жити.

Багато напрямків психології, а точніше — конкретних спеціалістів цих напрямків, маніпулюють поняттям «уникнути страждання», обіцяючи своїм клієнтам життя, в якому більше не буде проблем.

Хвороба, стихійне лихо, війна — у гротескній формі показують людині те, що їй не підвладна сила завжди уникати страждання. Зовсім недавно на вулицях міста було затишно й світло, але ворог це знищив. Рік тому ми могли проживати кожний день спокійно, плануючи свої справи на місяці й роки. А зараз плани щезають із кожною «тривогою», а спокій набуває зовсім інших вимірів буття.

Ось короткий план із п’яти пунктів — для того, щоб під час війни не впасти в знеохочення:

1.Завжди пам’ятати, що за відносно спокійною частиною доби обов’язково будуть неспокійні. Зараз це об’єктивно нормально. Все не виправиться вже завтра.

2.Коли є така можливість — не занедбувати сон і вчасне харчування. Ми залежимо від свого тіла більше, ніж про це замислюємося.

3.Призвичаїти себе до того, що плани можуть змінюватися часто і швидко. Не піддаватися жалкуванням.

4.Жити в постійній готовності. Спокійній, але постійній.

5.Не втрачати соціальні зв’язки — спілкуватися.

Ізраїльський народ, а це — тисячі чоловіків та жінок із дітьми, з майном, наметами та худобою — тисячі років тому вирушив у невідомість. Певно, вони не планували ходити пустелею сорок років! На мою думку, вони — як і ми після 24 лютого 2022 року — чекали з дня на день перемоги та здійснення мрій. І я також бачу сьогодні, що сили полишають, іноді охоплює почуття безглуздості всього, у молитві дедалі більше нарікань. «Манна небесна» вже прибула у вигляді гуманітарної допомоги — і встигла приїстися, стати звичною. Життєдайне джерело молитви час від часу всихає. Але ж із Єгипту можна було і не виходити?.. — Так. І від росії можна було не захищатися. Був би тоді український народ, чи ні?

Сучасний Ісус Навин не завойовує землі язичників Божою міццю, а відвойовує свої землі в пустелі людського болю та горя. Вибраний народ теж роками йшов до успіху — до обіцяної Богом землі. Чи всі розуміли, куди вони йдуть? Чи не хворіли та не вмирали в дорозі?

Читаючи Книги Старого Завіту, я бачу: ті люди краще розуміли, що Бог їх веде і Бог є з ними.

У стражданні найціннішим є результат, отриманий у процесі, сенс, яким ти наповнюєш своє страждання, коли його неможливо уникнути.

Як ти йдеш своєю пустелею?
Чи бачиш навколо себе інших — чи ти зосереджений тільки на собі?
Чи сприймаєш свою подорож як шлях до обіцяної Богом землі?

Прикладом, як приймати страждання, став Син Божий — Ісус Христос. На Хресній дорозі Він бачив плакальниць, а на хресті віддав увесь світ своїй Матері. Ісус не відвів свого погляду від остаточної мети — волі Отця. Мойсей у якусь мить зник із натовпу та пішов на гору, щоб отримати Закон Божий. Повернувшись до народу, він у розпачі розбив вирізьблені на кам’яних плитах Заповіді, бо побачив, що люди створили собі ідолів і поклоняються їм. Дуже часто наодинці з Богом ми малюємо ідеальний світ, який розбивається серед людей. Заповіді мали додати народу сили, зміцнити його на шляху до мети. Але народ не був готовий їх прийняти, не дозрів ще до прийняття Бога.

Скільки років війни необхідно нам, щоб дозріти? Скільки ще часу нас будуть перемелювати жорна війни? Народ Божий продовжує потерпати від війни…

Якщо зникне сонце і місяць, що станеться з людиною? Для вмираючого зникає все. Можливо, опис Апокаліпсису — це індивідуальний досвід самого автора. Коли вмираєш, то вже нема ні місяця, ні сонця, а є лиш знак хреста — твого страждання, поєднаного зі стражданням Ісуса, яке тепер усі можуть бачити. Найбільшим мистецтвом виконання Божої волі є прийняття щоденного життя. Наразі щоденність вимагає багато зусиль.