Ісус не залишив нам фільмів про себе. Але Він залишив нам дещо краще.
Коли Великий Піст наближається до кульмінації, католицькі родини починають думати про найкращі способи допомогти дітям відчути історію нашої віри. Багато хто з цією метою звертається до фільмів. Але важливо пам’ятати, що Ісус залишив нам щось набагато краще: Євхаристію.
У фільмів є один недолік: вони витісняють інші образи з вашої свідомості.
Коли я був дитиною, я дивився фільм Франко Дзеффереллі «Ісус із Назарету». Я й донині уявляю Ісуса схожим на актора Роберта Павелла, а Йоана Хрестителя — на Марка Йорка. «Мій» Петро — це Петро з того фільму, так само, як і Юда.
На це є причина. Психологічне дослідження Вашингтонського університету виявило, що історичні фільми витісняють знання з історії, отримані з книжок. Що би ми не знали про подію, наш мозок знає, що йому робити з тим, що відбувається перед нашими очима: вірити цьому беззаперечно.
Фільм «Ісус із Назарету» чудово описує Ісуса, але він, на жаль, заполонив мою уяву. Інші фільми цього не зробили. Я не вважаю Ісуса схожим на Джима Кевізела, можливо тому, що дивився «Страсті Христові» (2004) набагато пізніше.
Мені подобається Джонатан Румі в ролі Ісуса у серіалі «Обраний» — він має ідеальне поєднання серйозності й радісності, лагідності й твердості. Але я хвилююся, що, наприклад, опис передісторії апостолів і характеристика Матея у серіалі настільки конкретні, що це визначить точку зору моїх дітей на те, хто ці люди.
Кожної Страсної П’ятниці наша сім’я дивиться фільм «Бен Гур» (1959), який є блискучим кінематографічним зображенням Ісуса. Він не тільки не показує Його обличчя, залишаючи вашу уяву недоторканою; у фільмі також не видно облич Його апостолів. І, незважаючи на те, що в ньому глибоко підкреслюється сила розп’яття, у ньому немає жодної біблійної постаті, окрім Пилата та Балтазара, одного з волхвів.
Але це добре, бо ми маємо щось краще за кіно: Євхаристію.
Справа в тому, що Ісус помер і воскрес 2000 років тому, і Він не збирається померти і воскреснути знову. Але Він залишив для нас можливість бути присутніми на тій події — під час Меси.
«Жертва Христа, присутня на вівтарі, дає змогу всім поколінням християн з’єднатися з Його жертвою», — говорить Катехизм. Хоча всі інші історичні події «поглинуло минуле», Страстей Христових це не стосується. Під час Меси Ісус «перевершує всі часи, будучи присутнім у них усіх».
Ходити на Месу означає фактично проводити час із Ісусом, коли Він жертвує Себе під час Тайної Вечері, а потім помирає й воскресає за нас.
Це робить Месу кращою за кіно.
Подумайте про різницю між фільмами та Євхаристією:
— фільми зображують події реалістично, але фільми нереальні; Меса зображує події символічно, але вони реальні. Катехизм зазначає, що Таїнства дарують благодать, яку вони означають, бо в них діє сам Христос.
— фільми мимоволі захоплюють вашу уяву, стверджуючи у вашому мозку, що «все так і було». Євхаристія зачаровує вашу уяву, допомагаючи побачити божественну мету у звичайних речах.
— фільми підкреслюють Ісуса як фігуру, замкнену в минулому; Євхаристія наголошує на безперервній присутності Ісуса, нагадуючи про Його минулу діяльність, щоб посилити наші майбутні дії.
«Страсті Христові» добре це демонструють: перемикаючись між Ісусом на Тайній вечері та Ісусом на хресті, фільм показує, як дві дії зливаються в одну.
Вони чинили це тієї ночі 2000 років тому — і чинитимуть цієї неділі у кожній католицькій парафії.
Переклад CREDO за: Том Гупс, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
