Не так вже й багато кардиналів хочуть стати папою. Були навіть такі, хто намагалися втекти від папства, боячись тяжкої відповідальності.
Так було з папою Целестином V, чоловіком, який точно не хотів бути намісником Христа на землі.
До того, як його обрали на престол Петра, П’єтро де Мороне любив самотність. Католицька енциклопедія пояснює, що він з юності прагнув усамітненого життя:
«Він мав скромне походження, став бенедиктинцем у 17 років і зрештою був висвячений на священника у Римі. Його любов до усамітнення спочатку привела його у пустелю Монте-Мороне в Абруцці, а згодом у дикі куточки гори Маєлла. Його взірцем для наслідування був Йоан Хреститель. Його шорстка волосяниця була вкрита вузлами; його виснажене тіло огортав залізний ланцюг; він постив щодня, крім неділі; щороку він дотримувався чотирьох Великих постів, три з яких проводив лише на хлібі та воді».
У той час, як П’єтро де Мороне прагнув самотності, інших людей вабив його спосіб життя, і вони гуртувалися навколо нього.
Коли тодішній папа помер, Колегія кардиналів зіткнулася з труднощами у виборі його наступника. Звістка про те, що Церква все ще не має папи, досягла вух П’єтро, і він написав листа кардиналам, благаючи їх нарешті когось обрати.
У відповідь кардинали вирішили обрати самого П’єтро, з огляду на його репутацію і надісланий лист.
Та коли вони звернулися до П’єтро, він утік від них, не бажаючи брати на себе відповідальність бути Верховним Понтифіком. Він надавав перевагу своєму життю відлюдника і вважав таку важливу роль у Церкві занадто важкою для себе.
Кардинали вистежили П’єтро, і він зрештою поступився, прийняв папську тіару і обрав ім’я Целестина V.
Однак його понтифікат тривав недовго, оскільки його серце прагнуло самотності. Всього через п’ять місяців він став першим папою, який пішов у відставку добровільно, а не через розкол чи скандал.
Вважається, що цей святий проклав шлях Бенедикту XVI, який пішов у відставку багато століть потому — у 2013 році.
Згодом папу Целестина V канонізували, і його приклад нагадує нам усім про величезну вагу папства і той тягар, який папа несе щодня. Його приклад також свідчить, що кожен святий має свої дари, таланти та здібності, і що навіть дуже свята, навіть канонізована Церквою людина може не підходити на роль папи.
фінансово.
Щиро дякуємо!
