26 листопада 2025 року римо-католицькі та греко-католицькі єпископи України разом із Апостольським Нунцієм, архієпископом Вісвальдасом Кульбокасом, прибули до Тернополя, щоб молитися на місці недавніх ракетних ударів.
Ця спільна молитва стало не просто частиною реколекцій, але насамперед — жестом солідарності з людьми, які втратили найцінніше: своїх близьких.
У розмові з CREDO єпископи, які зібралися на 63 пленарне засідання Конференції, поділилися тим, що побачили й пережили. Їхні слова і глибоке зворушення є свідченням того, як глибоко торкнулася ця трагедія кожного з них.
Архієпископ Вісвальдас Кульбокас, Апостольський Нунцій в Україні, наголосив на тому, що головне служіння Церкви — бути поруч і слухати серце:
— Кожного дня в Україні є багато смертей. Трагедія війни триває. І служіння Церкви — єпископів, священників, монахів, монахинь і мирян — полягає в тому, щоб бути поруч із людьми. Просто бути поруч і молитись. Наша поїздка до Тернополя стала не просто частиною реколекцій, а справжнім паломництвом до місця болю — але й надії. Такі моменти показують нам, якою важливою може бути звичайна присутність, деколи в мовчанні; просто обійняти людей, вислухати їх, почути серце. Тож ми молилися не лише за загиблих — але й разом із їхніми рідними, і також із тими, хто відійшов до Господа: щоб вони молили за нас, за мир і за Україну.
Нунцій також додав, що така присутність є і зовнішнім свідченням єдності Церкви, і внутрішнім зміцненням:
— Це укріплює нас, тому що поєднує і єпископів, і жертв, і тих, хто залишився живими.
Голова Конференції римо-католицьких єпископів України єпископ Віталій Скомаровський не приховував свого зворушення:
— Нам хотілося бодай трішки розділити й полегшити їхній біль і страшне горе. Зустріч із родинами загиблих дуже глибоко зачепила кожного з нас. Я радий, що там був і міг молитися разом з усіма, хто прийшов. Це наш спосіб підтримати, засвідчити молитвою свою близькість, побути поруч із людьми, які втратили своїх рідних і близьких. Своєю присутністю ми хотіли показати, що вся Україна була разом із ними, щоб підтримати. Бо війна — це величезне зло, і молимося про те, щоб вона скоріше закінчилася.
Архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, підкреслив, що єпископи хотіли висловити свою близькість і співчуття, співстраждання:
— Ми приїхали, щоб засвідчити підтримку та звершити молитву. Ми хотіли зустрітися з тими, хто втратив близьких, знайомих, сусідів. Дуже важливо було поспілкуватися з ними, підтримати їх, показати нашу солідарність, нашу близькість — що ми разом із ними співстраждаємо і молимося за всіх, хто страждає в Україні.
Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Едуард Кава наголосив — такі ворожі атаки нагадують, що до зла не можна звикати:
— Тернопіль став видимим знаком агресії навіть у відносно безпечнішій частині України. Люди, які загинули у своїх власних помешканнях, разом зі своїми дітьми… Важко уявити, якою страшною була їхня смерть і який біль переживають їхні близькі. А таких місць по Україні багато. Щодня страждає Херсон, Запоріжжя, Харків; так багато міст повністю знищені — їх більше не існує.
Наша спільна молитва у Тернополі стала входженням у страждання людей та водночас свідченням, що байдужість — неприпустима. До смерті, до страждання, до зла не можна звикати. Не можна бути байдужим і не можна мовчати. Треба, щоби те, що з нами зараз відбувається, побачив цілий світ.
Єпископ Едуард наголосив, що рана України має бути відкритою перед Богом, щоб Він міг її торкнутися:
— Наше завдання — бути там, де найважче, де найбільше болю, де найбільше страждання. Бути разом із людьми і проголошувати Добру Новину, якої сьогодні так бракує. Церква мусить бути там, де болить.
Поїздка до Тернополя стала для єпископів не лише знаком християнської солідарності, а й нагадуванням про суть пастирського служіння — плакати разом із тими, хто плаче, і служити підтримкою тим, хто шукає розради.
Їхні переживання — це ще один голос Церкви, який звучить серед руїн і тиші після вибухів: голос, який промовляє молитвою, співчуттям та незмінною надією, що життя переможе смерть, а правда буде почута.
фінансово.
Щиро дякуємо!
