Перебуваючи в Лівані, Святіший Отець зустрівся з представниками різних релігій та молоддю.
В понеділок 1 грудня 2025 року пополудні Лев XIV взяв участь в екуменічній і міжрелігійній зустрічі на Площі Мучеників у Бейруті. Ця площа названа на честь ліванців, страчених османами у період Першої світової війни, повідомляє Vatican News.
Папу зустріли Сирійсько-католицький патріарх, Маронітський патріарх, Великий сунітський імам і представник шиїтів. У зустрічі взяли участь також представники інших християнських конфесій та релігій. Своє слово Папа розпочав зі згадки біблійних ліванських кедрів — «символи праведної душі, що розквітає під невсипущим поглядом неба». Ліван він назвав «землею, де відлуння Логосу ніколи не затихало».
Слова Папи Бенедикта
Перебуваючи в Бейруті 2012 року, Бенедикт XVI підписав тут своє Апостольське напоумлення Ecclesia in Medio Oriente (Церква на Близькому Сході). Цей документ процитував Папа Лев: «Природа і універсальне покликання Церкви вимагають, щоб вона вела діалог із членами інших релігій. Цей діалог на Близькому Сході ґрунтується на духовних та історичних зв’язках, які об’єднують християн із євреями та мусульманами. Цей діалог, який не продиктований передусім прагматичними міркуваннями політичного чи соціального характеру, ґрунтується насамперед на богословських засадах, що стосуються віри» (п.19).
Любов — основа співіснування
Лев XIV згадав складні й тривалі конфлікти, якими вже довгі роки позначений Близький Схід. Він зазначив, що навіть серед протистоянь можна знайти надію і заохочення — якщо зосереджуватися на тому, що нас об’єднує: «на нашій спільній людяності та вірі в Бога любові й милосердя». Папа нагадав слова декларації Nostra Aetate, що справжній діалог і співпраця мають коріння в любові, яка є єдиною основою миру, справедливості та примирення.
В Євангеліях читаємо про випадки, коли Господь Ісус відвідував регіон Десятимістя й околиці Тиру і Сидону — де зустрів сирійсько-фінікійську жінку, «чия непохитна віра спонукала Його зцілити її дочку». Тому, підкреслив Папа, ця земля «стає місцем, де смирення, довіра і наполегливість долають усі бар’єри і зустрічають безмежну любов Бога, яка охоплює кожне людське серце». Саме в цьому і полягає суть міжрелігійного діалогу: відкриття присутності Бога поза будь-якими кордонами і запрошення шукати Його разом, із пошаною та смиренністю.
Особливим місцем побожності ліванців є санктуарій у Гаріссі, неподалік Бейрута, де стоїть велична статуя Богородиці Покровительки Лівану, з розпростертими руками. «Нехай ці люблячі материнські обійми Діви Марії, Матері Ісуса і Цариці Миру, провадять кожного з вас, щоб у вашій батьківщині, на всьому Близькому Сході і в усьому світі дар примирення і мирного співіснування розливався “як потоки, що з Лівану ринуть”» (пор. Пісн 4,15), приносячи надію і єдність усім», — побажав Лев XIV на завершення.
У маронітського Патріарха
Після міжрелігійної зустрічі Папа поїхав до Бкерке, неподалік Бейрута, де в осідку Маронітського патріарха відбулася зустріч із молоддю. За традицією таких зустрічей, перш ніж промовляє Папа Римський, своїми свідченнями діляться молоді люди цієї землі.
Ентоні й Марія допомагали як волонтери постраждалим від вибухів у порту Бейрута 4 серпня 2020 року. Разом з іншими молодими людьми вони прибирали вулиці, ремонтували пошкоджені домівки, супроводжували поранених і підтримували всіх, хто пережив травму. Тоді ніхто не запитував: «Звідки ти?» або «До якої спільноти належиш?» «Кожна людина була просто людиною, яка допомагала іншій людині; ліванці стояли пліч-о-пліч».
Читайте також:
Вибух у Бейруті: 15 священників і 15 чудес
Елі не виїхала до родичів у Францію: «Поки моя країна страждає, виїжджати звідси ніколи не здавалося мені правильним. Поки я бачу, як Бог діє на цій землі, виїжджати здавалося неможливим. (…) Бог хоче, щоб ми були тут, сьогодні, щоб запалювати надію, підтримувати людську гідність і нагадувати кожному ліванцю, що ця країна ще жива, навіть попри всі труднощі. Жодна нація не виживе без молоді, яка вірить у неї. Ми вирішили вірити, бо попри все, що сталося і все, що продовжує відбуватися, Ліван залишається місцем, про яке варто мріяти».
Зцілити свої рани, лікуючи інших
Святіший Отець зазначив, що історія Лівану сповнена і славних сторінок, і глибоких ран, причини яких «виходять за межі національних кордонів і переплітаються з дуже складними соціальними та політичними динаміками». «Дорога молоде, — наголосив Папа, — можливо, ви відчуваєте смуток, що успадкували світ, розтерзаний війнами і спотворений соціальною несправедливістю. Проте у вас живе надія — дар, який ми, дорослі, здається, втратили. Ви маєте час! Ви маєте більше часу, щоби мріяти, організовувати і творити добро. Ви — це теперішнє, і в ваших руках уже будується майбутнє! І ви маєте ентузіазм, щоб змінити хід історії! Справжній опір злу — це не зло, а любов, здатна зцілити свої рани, лікуючи рани інших».
Папу запитали, як жити, якщо в сучасному світі стосунки формуються і руйнуються так швидко. Багато сімей розпадаються, а дружні стосунки стають поверхневими, порожніми, а іноді й виключно віртуальними. «Якщо в центрі дружніх або романтичних стосунків стоїть наше “я”, то ці стосунки не можуть бути плідними», — відповів Лев XIV. Неможливо по‑справжньому любити, якщо розраховувати лише на певний термін, доки триває почуття. І навпаки: дружба є справжньою, коли вона ставить «ти» перед «я». Такий шанобливий і привітний погляд на іншого дозволяє нам будувати більше «ми», відкрите для всього суспільства, для всього людства. Міцні та плідні стосунки будуються разом на взаємній довірі, на цьому «назавжди», яке пульсує в кожному покликанні до сімейного життя та релігійного посвячення.
Лев XIV наголосив, що любов і милосердя найбільше виражають присутність Бога у світі. «Милосердя говорить універсальною мовою, бо звертається до кожного серця». Як приклади, він назвав і нещодавно канонізованих Карло Акутіса та П’єра-Джорджо Фрассаті, а також святих Лівану — Рафку, Шарбеля, Якова Ель-Гаддада. «У світі, сповненому відволікаючих факторів і марнославства, щодня знаходьте час, щоб заплющити очі й дивитися тільки на Бога, — закликав Папа. — Він, хоч іноді здається мовчазним або відсутнім, відкривається тим, хто шукає Його в тиші. Докладаючи зусиль, щоб робити добро, прошу вас бути споглядальними, як святий Шарбель: моліться, читайте Святе Письмо, беріть участь у Святій Месі, в адорації. Я ввіряю вас захистові Матері Божої та Нашої Пані, яка з вершини цієї гори дивиться на це нове цвітіння. Молоді ліванці, зростайте міцними, як кедри, і несіть світові надію!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
