Святий Престол є критичною совістю міжнародної системи, наголосив архієпископ Пол Річард Ґаллагер.
В інтерв’ю італійській католицькій агенції SIR ватиканський Секретар у справах відносин із державами та міжнародними організаціями підбив геополітичні підсумки на порозі 2026 року. Він зазначив, що «під час Холодної війни ядерне стримування іноді вважалося тимчасовим балансуванням», а водночас докладалися зусилля для поступового роззброєння. Постала низка міжнародних конвенцій, спрямованих на обмеження поширень зброї масового ураження, зокрема ядерної. «На жаль, ці зусилля залишилися неповними. Варто зазначити, що зі зниженням відданості роззброєнню та миру ми втратили з поля зору також боротьбу з голодом, бідністю, вимушеною міграцією та просуванням основних прав людини», — наголосив архієпископ Ґаллагер.
Однак «справжній мир не є результатом тільки роззброєння; він ґрунтується на довірі та мирних відносинах між народами». Тільки такий «справжній мир гарантує цілісну безпеку, яку неможливо звести до суто військових питань».
«У нинішньому контексті, коли панує певний ‘міжнародний безлад’, ми не можемо піти за логікою прямого заперечення, в якій є ризик закриття відносин між народами через страх перед іншим, тобто в логіці панування сили. Не забуваймо, що шлях діалогу завжди можливий і навіть бажаний, діалогу ‘смиренного і наполегливого», як повторює Папа Лев XIV, — щоби сприяти зміні курсу, відновленню відносин, заснованих на довірі, задля блага всього людства», — сказав глава ватиканської дипломатії.
На його думку, «ситуація, в якій ми опинилися, є не лише багатополярною, але й дуже нестабільною».
«Тут видно не впорядковане повернення до [політичних] блоків минулого, а фрагментацію, в якій альянси змінюються, закон часто підпорядковується силі, а страх стає політичним критерієм. Ми чітко бачимо це в Україні, на Близькому Сході, в Червоному морі, в Сахелі та інших місцях», — підсумував британський прелат.
На запитання, чи може Святий Престол бути «надійним посередником» у цій нестабільній ситуації, архієпископ Ґаллагер відповів, що Ватикан — не «один із геополітичних акторів, а критична совість міжнародної системи, страж у ночі, який уже бачить світанок, нагадує нам про відповідальність, закон і центральне місце особистості». Авторитет Святого Престолу як посередника «випливає з його відмови визнати війну нормальністю та з його здатності міцно базуватись на гідності втягнутих у неї людей».
Стосовно поляризації медіа в конфліктних ситуаціях ієрарх заявив, що сьогодні «мова не лише описує конфлікти: вона часто передує їм, готує їх та підживлює» через «спрощення, демонізацію опонента, систематичне нагнітання страху та воєнний психоз». «Це стосується як преси, так і політичної комунікації. Створюється клімат, у якому компроміс сприймається як слабкість, а ворог дегуманізується», — проаналізував архієпископ Ґаллагер.
Однак якщо нам не вдається знайти правильні слова, щоб говорити про мир, — він не настає. Це одна з фундаментальних перешкод і на дипломатичному рівні. Тому Святий Престол постійно «наполягає на мові, яка не розділяє і не розпалює страх і ненависть, а об’єднує та дозволяє взаємне визнання навіть між супротивниками».
На запитання про гуманітарні кризи, які опинились на узбіччі уваги міжнародної спільноти, Секретар у справах відносин із державами та міжнародними організаціями зазначив, що «найбільшим ризиком у 2026 році є нормалізація кризової ситуації». Він зокрема вказав на «різні райони Африки на південь від Сахари, населення, яке постраждало від забутих конфліктів, та гуманітарні наслідки кліматичних криз, які загострюють наявну напруженість». Також є ризик того, що «навіть деякі ситуації на Близькому Сході будуть інтерпретовані виключно зі стратегічної точки зору, втрачаючи з поля зору вплив на людей». Оскільки «витрати на озброєння значно зростають — здатність бачити жертв зменшується».
«Коли безпека сприймається виключно у військовому плані — все, що не відповідає цій логіці, стає невидимим», — зазначив глава папської дипломатії.
До невідкладних кроків, які необхідно вжити, він зараховує захист цивільного населення, доступ до гуманітарної допомоги, підтримку найбільш уразливих верств населення, поновлення зобов’язань щодо запобігання конфліктам, а також зміцнення наднаціональних інституцій. «Без такої зміни перспективи є ризик того, що байдужість стане структурною. Це порушує ще одне тривожне питання: точки відкритих конфліктів із часом помножилися й поширилися до такої міри, що в увазі міжнародної громадськості майже немає місця на ‘менші кризи’, такі як бідність, корупція, дискримінація та експлуатація людей. Ці кризи дедалі більше підпадають під ризик бути забутими. І саме тут Церква та Святий Престол можуть багато зробити, звертаючи на них увагу та працюючи на благо всіх», — наголосив архієпископ Ґаллагер.
Ієрарх зазначив, що «мир походить від Бога», і тому «виправдання насильства релігією ображає Триєдиного Бога, який є Любов». Він висловив переконання, що «виховання до миру сьогодні означає протидію культурі замкнутості й суперечностей, яка пронизує не лише міжнародні відносини, а й суспільства всередині держав». Архієпископ навів слова Папи Лева XIV, який наголосив на «зв’язку між миром і соціальною згуртованістю, нагадавши, що не може бути миру між народами, якщо спочатку не буде відновлено довіру всередині суспільств».
І хоча Ювілей завершується, «завжди є час для примирення». Тому конкретним знаком на початку 2026 року «може стати вибір перевірених, не суто символічних жестів: поновлення перерваних каналів діалогу, підтримка спільних гуманітарних ініціатив — навіть між країнами, які відчувають напруженість; повага до вже підписаних угод і сприяння політиці, що зменшує нерівність та ізоляцію».
«Як нагадав нам Папа, мир народжується не з грандіозних декларацій, а з конкретних рішень, які показують, що інший шлях можливий і здійсненний», — сказав ватиканський «міністр закордонних справ».
фінансово.
Щиро дякуємо!
