«Коли опиняєшся в такій ситуації — шукаєш допомоги всюди. І чомусь мені в душі здалося, що це — найпотрібніше, і що допоможе дуже сильно. Крім того, це була моя мрія».
Так Варвара розповідає про зустріч із Левом XIV, що відбулася напередодні Нового року. Для неї та її батьків ця подія, як і підтримка італійського волонтера, є свідченням того, що у важких випробуваннях вони не самотні, пише Vatican News.
На Різдво 12-річна українська дівчинка попросила про особливий подарунок: зустрітися з Папою Римським. Варвара родом із Бердянська. На початку війни разом із батьками вона була змушена виїхати; сім’я оселилася в Чернівцях. У серпні 2025 року в їхнє життя увійшло ще одне випробування: у Варвари діагностували онкологічне захворювання. Завдяки допомозі італійського волонтера Роберто Фаллетті з благодійної асоціації «La Memoria Viva», що діє в в провінції Турин, її вдалося привезти в Італію для отримання медичної допомоги в лікарні Королеви Маргарити.
Очікувана зустріч маленької українки з Левом XIV відбулася 31 грудня 2025 року, наприкінці останньої загальної аудієнції Ювілейного року, присвяченого надії. Після аудієнції в студії Радіо Ватикану Варвара, а також її батьки, Роберто Фалетті й перекладачка Анна, розповіли про зустріч із Папою та про свій шлях, сповнений страждань — але й великої надії.
Варвара розповідає про себе простим і радісним тоном. Її улюблені предмети в школі — історія та література. До переїзду в Італію вона займалася танцями, співом і музикою, зокрема грою на барабанах — інструменті, який завжди її захоплював. «Грати на барабанах, — каже дівчинка, — складніше, ніж здається. Від тебе майже залежить вся пісня і гра гурту: якщо ти помиляєшся, то помиляються всі. Це складно, але мені дуже подобається».
Після переїзду з Бердянська до Чернівців їй вдалося знайти нових друзів. Ділячись враженнями від зустрічі з Папою, Варвара не приховує емоцій: «Я дуже хвилювалася, але мені вдалося сказати Папі кілька слів: я подякувала йому за можливість бути тут і за те, що все так склалося».
На запитання, як виникло бажання зустрітися з ним, вона відповідає: «Коли опиняєшся в такій ситуації — шукаєш допомоги всюди. І чомусь мені в душі здалося, що це — найбільш потрібне, і що воно допоможе дуже сильно. Крім того, це була моя мрія: я дуже хотіла з ним зустрітися».
Для Дмитра, батька Варвари, зустріч зі Святішим Отцем була справжнім дивом. Він зворушено сказав, що висловити це неможливо: це одна з тих подій, які залишають слід у житті людини – особливо для тих, хто навіть не мріяв, що колись потрапить до Рима, й тим більше зустрівся з Папою особисто. «Все це, — каже він, — стало можливим завдяки Роберто, який почув нашу мрію».
Сімʼя Варвари вдруге змушена була покинути свій дім. Серед подарунків, які дівчинка принесла Леву XIV, була і маленька валіза — символ трагедії багатьох українських сімей і дітей, вирваних зі спокійного життя. «Ця дитина вдруге була змушена покинути рідні місця, — підкреслює Роберто Фаллетті, — не тому, що в Україні немає можливості отримати лікування або немає лікарень, а тому, що лікарні не мають електроенергії, вони перебувають під постійними обстрілами. Тому вона була змушена покинути країну. На щастя, завдяки мережі, яку нам вдалося створити з багатьма друзями, ми змогли дати їй шанс. Саме це спонукає нас не залишати їх самих: доки триватиме ця жахлива війна, ми будемо всіляко намагатися бути поруч із тими, хто страждає, надаючи невелику допомогу в найзабутіших периферіях».
Для Ірини, мами дівчинки, переїзд в Італію дуже відрізняється від першого переїзду, коли вони були змушені покинути Бердянськ, тікаючи від наступу окупантів. «Перший раз ми їхали в нікуди, ми просто втікали, — розповідає вона. — Зараз це набагато легше, бо тепер у нас є плече, на яке можна спертися. Нас підтримують, допомагають. Нас усюди приймають». Мама Варвари схвильовано зізнається, що досі відчуває подив і глибоко вражена: «Я завжди вірила в доброту людей, але не уявляла, що вона може бути такою щирою. Коли людина, яка не є твоєю родиною, сприймає твоє горе як своє — це дуже зворушує, має надзвичайно велику цінність».
Анна, перекладачка, яка супроводжувала українську сім’ю під час аудієнції з Папою, також була змушена покинути рідну Одесу. Зараз вона мешкає з дітьми в провінції Турин і допомагає Роберто Фаллетті в його гуманітарних місіях в Україні. «Я допомагаю спілкуватися з дітьми, з дорослими, коли це потрібно», — пояснює вона. Анна була глибоко вражена тим, як Роберто й інші волонтери допомагають українцям. «Я не очікувала цього, — зізнається вона. — Нелегко допомагати людині, яку не знаєш. Для цього потрібне справжнє покликання душі, покликання серця». На думку Анни, така підтримка вимагає повної відданості: потрібно сприймати іншу людину як свою родину, розуміти її потреби, навіть не знаючи її особисто. Українка спостерігає за Роберто під час поїздок до Краматорська та інших міст і помічає прихильність дітей: «Вони дивляться на нього так, наче він — друг, якого знають давно. Це, напевно, дар. У час війни така підтримка дуже потрібна і зігріває серця».
Тато Варвари також висловлює велику вдячність італійському волонтеру. Він згадує: «Коли Роберто зателефонував нам і сказав, що, поки ми розмірковували і вирішували, він уже поговорив із лікарями і що вони вже чекають на нашу дочку, — це було дуже зворушливо. Я плакав». Для Дмитра впевненість і рішучість Роберто стали великою підтримкою. «Його впевненість дала нам надію, що все буде добре», — каже він. — Ми були самі з цим горем і не знали, що робити; а тут нам простягнули руку допомоги. Це неймовірна допомога. Словами не передати того, скільки він для нас робить і як ми йому вдячні».
Варвара обіймає м’яку іграшку — котика на ім’я Басік. Як дитина, вона усміхається, пояснюючи, що отримала її в подарунок п’ять років тому і відтоді вони всюди разом. Як доросла, вона розповідає про свої мрії: Варвара хоче стати перекладачкою жестової мови, щоб допомагати іншим людям.
«Бажаємо здоров’я нашій дитині і миру нашій країні», — каже на завершення розмови мама Варвари. «Сьогоднішня зустріч із Папою, — додає Анна, — для нас як подарунок і чудо. Нехай це буде чудом для Варвари і для всього українського народу, щоб усі діти були здоровими і жили в мирі».
фінансово.
Щиро дякуємо!
