Майже однаково: кількість кардиналів-неелекторів (які не мають права обирати нового Папу) на сьогодні становить 123 — проти 122 кардиналів-електорів.
Це вперше відтоді, як 1970 року св.Павло VI запровадив вікове обмеження в Колегії кардиналів.
Цифри трохи зсунув Апостольський нунцій у Сирії кардиналу Маріо Дзенарі, якому в понеділок 5 січня 2026 року сповнилося 80. Відтак він перейшов із числа виборців до списку кардиналів без права голосу. Кількість кардиналів-неелекторів, які не мають права обирати Папу, зросте до кінця місяця, оскільки 30 січня ще одному папському дипломатові — Апостольському нунцію в Сполучених Штатах, французькому кардиналові Крістофу Луї П’єру, теж виповниться 80 років.
Положення, яке позбавило кардиналів, старших за 80 років, права брати участь у конклаві, вніс папа Павло VI своїм motu proprio «Ingravescentem aetatem» від 21 листопада 1970 року. Воно стосувалося не тільки виборчих прав цих ієрархів, але також обіймання різних посад у Римській курії та Державі-місті Ватикан.
Таке рішення папи викликало глибоке хвилювання (і навіть велике невдоволення) серед самих зацікавлених, тобто кардиналів, та в усій Церкві. Основна критика цього рішення полягала в тому, що не можна людей — часто з великим пастирським, науковим, організаційним та загальним життєвим досвідом —тільки на підставі їхнього віку виключати з активної участі у житті Церкви, і особливо з можливості обирати її нового предстоятеля.
Папа Монтіні хотів, з одного боку, омолодити Колегію кардиналів, підвищити її ефективність і результативність, а з другого — забезпечити частіший приплив «нової крові» до цього церковного органу. Отож попри все, незважаючи на згадане та інші зауваження, це розпорядження (як і пізніше, від 5 листопада 1973 року, яким визначено кількість кардиналів, що мають право брати участь у конклаві, на рівні 120) було прийняте, і сьогодні ніхто не ставить під сумнів його дійсність.
Святий Павло VI скликав шість консисторіїв, на яких звів у кардинали загалом 143 кардиналів — якщо не враховувати греко-католицького архієпископа Юліу Хоссу (1885-1970), призначеного в 1969 році «in pectore» («в серці», тобто без публічного розголошення рішення) і який помер до оголошення його імені. За час понтифікату Папи Монтіні померло 97 кардиналів: як тих, кого призначив він, так і тих, хто походив із попередніх призначень.
У конклаві, що відбувся 25 серпня 1978 року, після смерті Павла VI (6 серпня), взяли участь 111 зі 114 кардиналів, які мали право голосу, а одним із трьох відсутніх (через стан здоров’я) був польський священик Болеслав Філіпяк. П’ятнадцятьом кардиналам віком за 80 років було заборонено обирати нового Єпископа Рима. Така ж пропорція спостерігалась і на наступному конклаві того ж року, який обрав кардинала Кароля Войтилу (16 жовтня). А коли він помер (2 квітня 2005 року), в конклаві, що відбувся 18 квітня, взяли участь 115 кардиналів із 52 країн, тоді як двоє ієрархів (Хайме Л. Сін фз Філіппін та Адольфо А. Суарес Рівера з Мексики) не змогли приїхати до Рима через стан здоров’я; було 66 неелекторів.
Коли 28 лютого 2013 року обраний тоді Бенедикт XVI пішов у відставку, його наступника Франциска обрали 13 березня того ж року — також 115 кардиналами; неелекторів на 2013 рік налічувалося 91.
Аргентинський папа призначив загалом 163 кардиналів у 10 консисторіях із них 133 мали право голосу на момент його смерті (21 квітня 2025 року) — що значно перевищує поріг, встановлений Павлом VI трохи більше ніж пів століття до того. Деякі каноністи навіть замислювалися над питанням, чи не ускладнить це — або навіть паралізує — виборчий процес. Зрештою, однак, Колегія кардиналів подолала цю проблему, і всі кардинали, які мали право голосу, взяли участь у конклаві. Тоді на Папу обрали (8 травня минулого року) американця Роберта Френсіса Превоста, а 117 кардиналів були позбавлені виборчого права.
Обидва числа — виборців і невиборців — були найвищими в історії Церкви на той час. Нині ми маємо справу з черговим прецедентом і «рекордом»: коли кількість кардиналів, які не мають права голосу на конклаві, перевищує кількість виборців — яка, своєю чергою, все ще більша за межову кількість, встановлену святим Павлом VI у 1970 році.
фінансово.
Щиро дякуємо!
