Усі його знають переважно як засновника таємничої Персональної прелатури, Opus Dei. Однак у Церкві він був насамперед піонером, який нагадував, що святість можлива і в повсякденності звичайного життя.
Він невпинно заохочував своїх духовних дітей призивати Святого Духа, щоб їхнє внутрішнє життя — тобто стосунки з Богом, — як і життя сімейне, професійне та громадське, які складаються з численних дрібних, приземлених ситуацій, не були відірвані одне від одного, але становили одне «святе і сповнене Богом» існування. Він писав: «Віднаходьмо невидимого Бога у речах якнайбільш видимих і матеріальних».
Так говорив про нього св.Йоан Павло ІІ у проповіді під час урочистості канонізації блаженного Хосемарії, що відбулася 6 жовтня 2002 року. Також Йоан Павло ІІ був тим папою, хто підніс цього іспанського священника до слави вівтаря через беатифікацію. Однак довго і сам Ескріва, і його Діло не були зрозумілими багато кому в Церкві.
Покликання, яке постало зі слідів на снігу
Хосемарія Ескріва прийшов на світ 9 січня 1902 року; він був другою дитиною Хосе Ескріва і Долорес Альбас Бланк. Його батько був власником шоколадної майстерні.
Молодий Ескріва вирішує стати священником, маючи заледве 15 років; а натхнення до цього прийшло, коли він побачив звичайні сліди на снігу. На Різдво 1917 року неподалік свого дому юнак побачив на снігу сліди босих ніг. Заінтригований цим, Хосемарія довідався, що там, певно, проходив босий кармеліт. Зречення цього монаха юнак сприйняв як особистий виклик: він теж забажав щось від себе пожертвувати і присвятити Богу.
Він вибрав священство, тож після школи розпочав навчання в семінарії у Лоґроньйо, а 1920 року перебрався до Сарагосси. Свячення прийняв 1925 року. Паралельно вивчав право в університеті Сарагосси. Після висвячення, за згодою єпископа, перебрався до Мадрида, де був парафіяльним вікарієм, а також присвятис себе душпастирству хворих і найубогіших у столичних передмістях.
Незвичне видіння
Ключовим моментом його священницької праці стало 2 жовтня 1928 року, коли о.Хосемарія мав видіння. За одну мить Господь Бог дав йому пізнати, чого від нього очікує.
«Я отримав знання Духа як цілісності… Вражений, я впав навколішки — був сам у кімнаті, між однією лекцією і другою, — дякував Богу, і зі зворушенням згадую, як чув голос дзвонів парафії Пресвятої Діви Марії Ангельської», — писав він потім у духовних нотатках. Вже певний час молодий священник мав такі проблиски, відчував, що переживання віри не може відбуватися відірвано від усього звичайного життя християнина.
У своєму глибоко інтимному видінні він побачив величезний натовп людей, «покликаних Богом до того, щоби стати святими. Через свою звичайну працю, в місці, де вони жили, через щоденне спілкування у своєму найближчому оточенні з іншими (апостольство) вони мали провадити їх до Христа. Ці люди входили до складу універсальної церковної організації з чіткою, строго підпорядкованою структурою. Організації, не руху» (цитата з книжки Герарда ван дер Аардвега «Святі не нарікають»).
Opus Dei, тобто Діло Боже
Відтоді все життя Ескріва присвятив сповненню Божого покликання. Саме так постало Opus Dei — Діло Боже, персональна прелатура всередині Церкви, яка надає духовну формацію передусім мирянам, що прагнуть освятитися через свою звичайну працю і таланти. Але не тільки. 1943 року Ескріва сткорив Священницьке братство Святого Хреста — воно мало бути формаційною спільнотою для священників Свої рекомендації, духовні поради він виклав у кількох книжках, найпопулярнішою з яких безсумнівно є «Шлях».
Звичайне буття християнина віруючого, — казав Хосемарія Ескріва, — коли він працює і коли відпочиває, коли молиться і коли спить, кожної миті є життям, у якому Бог завжди присутній (Роздуми, 3 березня 1954).
«Це надприродне бачення життя відкриває перед нами надзвичайно багаті перспективи спасіння, оскільки також у контексті земної буденності, тільки на позір монотонної, Бог стає нам близький і ми можемо мати співучасть у сповненні Його спасительних задумів. Саме тому нам легше зрозуміти ствердження ІІ Ватиканського Собору, що ‘християнська наука не відмовляє людей від будування світу (…), а радше більше й наполегливіше зобов’язує їх працювати задля того’» (Gaudium et spes, 34), — говорив на його канонізації св.Йоан Павло ІІ.
Отець Хосемарія Ескріва де Балаґер-і-Альбас помер 26 червня 1975 року в Римі, оточений ореолом святості. Беатифікований 1992 року, канонізований 2002.
фінансово.
Щиро дякуємо!
