Якщо відрахувати 40 днів після святкування Різдва, ми дійдемо до 2 лютого. Ще з давніх часів Церква відзначала цей день особливим святом; у літургійному календарі це останній день, присвячений Немовляті Ісусу, перед початком Великого Посту.
Традиційно у Церкві це свято мало багато різних назв. Воно відоме як Стрітення Господнє, Представлення Господнє, свято Очищення Пресвятої Діви Марії. Кожна назва підкреслює певний аспект свята, яке відзначає Церква. Так, святом Очищення Пресвятої Діви Марії його називали згідно з давнім законом Мойсея, описаним у Книзі Левіт, який спирався на уявлення про «нечистоту» жінки після народження дитини: «А коли закінчаться дні її очищення за сина чи за дочку, вона принесе священникові до входу в намет зборів однорічне ягня на всепалення і молодого голуба або горлицю за гріх, і він принесе це перед лице Господа й очистить її; тоді вона буде чиста».
Марія, як вірна юдейка, дотримувалася Закону і виконала те, що від неї вимагалося. Коли минуло 40 днів, вона прийшла до священника з належним приношенням, щоб її оголосили «чистою».
Літургійне святкування також називається Святом Представлення Господа, що знову ж таки відповідає давній юдейській практиці представлення первістка Богові: «Усе, що розкриває утробу в усякому тілі, яке приносять Господу, чи то людина, чи худоба, буде твоє; проте первістка людини ти мусиш викупити».
Тому Марія та Йосиф принесли з собою Ісуса, як оповідає святий Лука: «І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом, як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві” (Лк 2,22-23)».
Святий Лука розповідає, як у храмі Святе Сімейство зустріло старця Симеона. Його слова стали підґрунтям для того, чому у це свято символічно благословляють свічки:
«Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,
бо мої очі бачили Твоє спасіння,
що Ти приготував перед усіма народами;
світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля».
Симеон проголосив, що Ісус буде «світлом», і в Церкві з’явився звичай запалювати та освячувати свічки. Історично склалося так, що священник благословляв усі свічки, які використовуватимуться під час Мес протягом усього року. Парафіяни також отримували свічки, а слова Симеона повторювалися у літургійних співах. Сучасний Римський Месал містить таку молитву, яка підсумовує цей символізм:
«Боже, джерело і початок всього світла,
Ти цього дня явив праведному Симеону
світло для просвіти язичників;
смиренно просимо Тебе:
у відповідь на молитви Твого народу,
благоволи освятити Своїм благословенням ці свічки,
які ми з радістю приносимо на славу Твого імені,
щоб, ідучи шляхом чеснот,
ми досягли того світла, яке ніколи не згасає».
Хоча це не обов’язкове свято (коли воно припадає на будній день), це прекрасний день у церковному календарі. Він знаменує завершення Різдвяного циклу і спрямовує погляд до світла, яке розсіє всю темряву під час Великодньої Вігілії — коли звершується ще одне богослужіння зі свічками на знак визнання того, що «народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерті, — зійшло їм світло» (Мт 4,16).
фінансово.
Щиро дякуємо!
