Проповідуючи під час Святої Меси в базиліці св.Петра у Ватикані у вечір Стрітення Господнього, який також був XXX Всесвітнім днем богопосвяченого життя, Лев XIV подякував чернецтву за численні «оплоти Євангелія» у світі.
Вони серед випробувань і конфліктів нагадують про недоторканну святість людського життя, — цитує Папу Vatican News.
«Також і сьогодні, через обітницю євангельських рад і різноманітні служіння милосердя, які ви здійснюєте, ви покликані в суспільстві — де віра і життя, здається, дедалі більше віддаляються одне від одного в ім’я хибного і спрощеного уявлення про людину — свідчити, що Бог присутній в історії як спасіння для всіх народів». Так сказав Лев XIV у понеділок, 2 лютого 2026 р., до богопосвячених, які зібралися в базиліці св.Петра. Богослужіння розпочалося в атріумі храму обрядом благословення свічок і процесійною ходою із запаленими свічками.
Дві любові назустріч одна одній
Зупинившись на початку проповіді на євангельському уривкові про жертвування Ісуса в Єрусалимському храмі, де старець Симеон і похила віком пророчиця Анна розпізнали в Ньому Месію, Святіший Отець зауважив, що йдеться про зустріч «двох порухів любові: любові Бога, який приходить спасати людину, і людини, яка з пильною вірою очікує на Його прихід».
«З боку Бога, Ісус — представлений як син убогої сім’ї на тлі величної єрусалимської панорами — показує нам, як Він віддає себе нам, повністю шануючи нашу свободу і поділяючи нашу вбогість. У Його діях немає нічого примусового, а лише роззброююча сила Його неозброєної безкорисливості. З боку людини, своєю чергою, — у двох літніх людях, Симеонові та Анні, — очікування народу Ізраїля представлене в його зеніті: як вершина тривалої історії спасіння, що простягається від Едемського саду до храмових дворів; історії, позначеної світлом і тінню, падіннями й підйомами, але завжди пронизаної єдиним життєдайним бажанням — відновити повну єдність створіння з його Творцем». Папа зазначив, що саме так, за кілька кроків до «Святого святих», Джерело світла дарує себе світові наче світильник; Нескінченний віддається скінченному — настільки просто, що це відбувається майже непомітно.
Благовісники Господнього приходу
Саме в такому контексті відзначається День богопосвяченого життя, в якому розпізнаємо «ікону місії богопосвячених осіб у Церкві та в світі». Тож, звертаючись до них, Папа наголосив: Церква очікує від них, що вони будуть благовісниками, які звіщають присутність Господа і приготовляють Йому дорогу.
«Ваші засновники й засновниці, підкоряючись дії Святого Духа, залишили вам чудові зразки того, як активно виконувати це доручення. У безперервному напруженні між землею і Небом, вони з вірою та відвагою дозволили вести себе, починаючи від Євхаристійної трапези, — хто до тиші монастирів, хто до викликів апостольського служіння, хто до викладання в школах, хто до злиднів вулиць, хто до трудів місії. І з тією ж вірою вони щоразу поверталися, смиренно й мудро, до підніжжя хреста і до дарохранительниці, щоб пожертвувати все і віднайти в Бозі джерело й мету всіх своїх дій. З силою благодаті вони також бралися за ризиковані починання, стаючи молитовною присутністю у ворожих і байдужих середовищах, щедрою рукою та дружнім плечем — у контекстах деградації і покинутості, свідченням миру і примирення — серед обставин війни та ненависті, готовими навіть зазнати наслідків діяння проти течії, що зробили їх у Христі “знаком протиріччя” (Лк 2,34), іноді аж до мучеництва».
Лев XIV вказав на покликання богопосвячених бути свідченням Господньої присутності, свідчити про те, що «молода людина, похила віком, убогий, хворий, в’язень» мають своє «священне місце на Його вівтарі та в Його серці», і що вони водночас є «недоторканним санктуарієм Його присутності».
Піклування й надія
Свідченням такого служіння є численні «оплоти Євангелія», що їх спільноти богопосвяченого життя підтримують у найрізноманітніших контекстах — також і серед конфліктів, не втікаючи, залишаючись, щоб «бути промовистішим від тисяч слів нагадуванням про недоторканну сакральність життя».
Тож, зупинившись на молитві Симеона, яку богопосвячені проказують щодня: «Нині відпускаєш слугу твого, Владико, за твоїм словом, у мирі», — Папа підкреслив: чернече життя, «з його спокійною відстороненістю від усього минущого, вчить нас, що справжнє піклування про земні справи нерозривно пов’язане з любов’ю до вічних цінностей, які ми обираємо в цьому житті як кінцеву і виключну мету, здатну осяяти все інше».
«Дорогі богопосвячені, сьогодні Церква дякує Господу і вам за вашу присутність і заохочує вас, щоб там, куди вас посилає Провидіння, ви були закваскою миру і знаком надії. Вручаємо вашу працю заступництву Пресвятої Марії та всіх ваших святих засновників і засновниць, а на вівтарі разом оновлюємо дар Богу нашого життя», — завершив свою проповідь Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
