Синодальна конференція не розпочнеться без згоди Святого Престолу; але суперечка щодо межі спільного прийняття рішень у Церкві Німеччини залишається нерозв’язаною.
У суботу 31 січня 2026 року в Штутгарті завершилося зібрання, яке підсумувало пророблений на сьогодні процес Синодального шляху в Німеччині. Те, чи буде створено постійну Синодальну конференцію, яка перейме певну владу в німецькій Церкві, остаточно вирішуватиме Ватикан; однак напруженість навколо рівня її компетенцій та моделі управління зберігається.
Два Синоди
Синодальний шлях — це німецька ініціатива, проваджена спільно єпископами та мирянами. Процес тривав паралельно з Синодом про синодальність у Вселенській Церкві, але розвивався за власним порядком денним і наголошував на реформах здійснення влади в Церкві в Німеччині. Синодальний шлях був започаткований 2019 року у відповідь на кризу в німецькій Католицькій Церкві.
За два дні до початку підсумкового засідання кардинал Райнер Марія Велькі заявив, що не братиме в ньому участі, наголосивши, що джерелом суперечки є принципово інше розуміння синодальності.
Велькі пояснив:
«Ми, католики, живемо в ієрархічно-сакраментальній Церкві. Це не просто питання організації, це питання сутності Церкви. І це та основа, на підставі якої ми маємо йти спільним синодальним шляхом. У цій Церкві єпископ має остаточну владу ухвалювати рішення у своїй дієцезії, яку йому передав сам Христос. Тому мені важко погодитися з ідеєю належати до органу, де 27 єпископів, 27 членів ZdK і ще 27 членів обраних членів консультуються між собою та все вирішують. А саме про це, зрештою, і йдеться, навіть коли це намагаються описати іншими словами».
Читайте також:
Синодальність і німці: чи схвалить Папа новий керівний орган?
Шоста сесія мала завершити процес реформ і підготувати запуск Синодальної конференції — постійного дорадчого та керівного органу. До її складу увійдуть 27 дієцезіяльних єпископів, 27 представників Центрального комітету німецьких католиків (ZdK), 23 обрані члени та по двоє представників від жертв насильства та від настоятелів чернецтва (всього 81 особа).
Учасники Синодального шляху розглядають цей орган як інструмент для «стійкої боротьби з системними зловживаннями владою». Вони визначають собі такі цілі, як участь, прозорість і підзвітність, протидія дискримінації та сприяння гендерній рівності. Якщо проєкт отримає схвалення від Рима — очікується, що Синодальна конференція розпочне діяльність у листопаді.
«Без Рима це провокація»
Обговорення на вихідних у Штутгарті завершилися ухваленням заключного документа, який позитивно оцінює пройдений шлях та заповідає продовження реформ. Однак рішення про початок нового етапу — а саме створення Синодальної конференції — було відкладено.
Учасники наголосили, що Синодальна конференція не розпочне свою роботу без згоди Святого Престолу. Прихильниками такого підходу є насамперед духовенство на чолі з кардиналом Райнгардом Марксом. Єпископ Георг Бетцінг, голова Конференції єпископів Німеччини, відкрито заявив, що початок роботи без схвалення Рима буде «провокацією».
Тому остаточний початок роботи Конференції залежатиме від волі Ватикану — а також від рішень німецьких єпископів, які фактично повинні будуть погодитися передати частину своїх повноважень новому органу. У лютому заплановано візит до Рима єпископа Ессенського, Франца-Йозефа Овербека.
Чи станеться це — залежить від позиції Святого Престолу, який досі критикував деякі пропозиції та правову й конституційну структуру нового органу. Якщо згоди не буде досягнуто, сценарій перетворюється на тривалу фазу переговорів — по суті суперечку щодо компетенцій та меж спільного вироблення рішень у Церкві.
Однак рішення призупинити початок Синодальної конференції — та відсутність схвалення з боку Рима — може свідчити не так про суперечку зі Святим Престолом, як про суперечку всередині самої Церкви в Німеччині.
фінансово.
Щиро дякуємо!
