Що відбувається, коли ми постійно стикаємося з потоком контенту, який викликає сильні емоції? Результати достатньо тяжкі.
Слухаючи слів преподобного Фултона Шіна та інших святих чоловіків і жінок минулого, мимоволі впадаєш у подив від того, як влучно вони описують наші сучасні проблеми.
Правда в тому, що людська природа не змінюється. Гріх не змінюється. Спокуса не змінюється. Хай би як змінювалися технології — ми, люди, залишаємося тими ж самими. Нам надалі потрібні ті самі поради й застереження… і запрошення до надії.
Тож коли ми слухаємо святих минулого, їхні слова ніби промовляють безпосередньо до нас сьогодні.
Мудрим голосом із недавнього минулого є преподобний Фултон Шін — архієпископ і теолог, який досяг мільйонів людей через свою впливову радіопрограму та виступи на телебаченні, що отримали премію «Еммі»: «Життя варте того, щоб жити».
Його мудрість залишається актуальною і сьогодні. Одна з його цитат, здається, описує сьогоднішній 24‑годинний новинний цикл із неймовірною влучністю!
Соціальних мереж іще не існувало, коли він сказав ці слова, — але схоже, що архієпископ описує їх, а особливо — тривожний вплив, який вони мають на нашу здатність точно оцінювати ситуації.
Що відбувається, коли ми постійно стикаємося з потоком контенту, який викликає сильні емоції? Один несе погані новини, інший — хороші, але все це покликане впливати на наші емоції.
І наслідки досить жахливі.
«Розтягувані й шарпані, як пружина у дверях»
Чому ви не бачите, що наші емоції стають подібними до пружини в дверях, яку постійно тягнуть і розтягують? Через деякий час вона втрачає всю свою силу.
А потім, пізніше в житті, з’являються реальні об’єкти і проблеми, які повинні викликати емоції любові, ненависті, гніву, справедливості тощо; але наші емоції так сильно виснажені, так ослаблені штучним розтягуванням, що більше не реагують.
І тому перед лицем соціальної несправедливості, нечесності, які одна за одною впливають на різні галузі промисловості й політику, — ми залишаємося байдужими.
Глобалізація байдужості
Коли наші емоції постійно зазнають сильних коливань, ми втрачаємо інстинктивну здатність належним чином реагувати на серйозні проблеми. Ми стаємо байдужими.
Через десятиліття після того, як Шін вимовив ці слова, численні дослідження підтвердили його думку. Психіатр зі Стенфорда, доктор Анна Лембке, авторка книги «Нація дофаміну», пояснює, як соцмережі та компульсивне надмірне споживання можуть впливати на хімію нашого мозку:
«Речовини й поведінка, що викликають задоволення, збільшують секрецію дофаміну в ділянках мозку, відповідальних за відчуття задоволення.
Мозок реагує на це збільшення, зменшуючи передачу дофаміну — і не лише до природного базового рівня, а й нижче нього.
Повторний вплив тих самих або подібних подразників зрештою призводить до хронічного виснаження дофаміну, що робить нас менш здатними відчувати задоволення».
Бачимо правдивість спостережень архієпископа Шіна. Постійний потік емоційних подразників робить нас менш здатними належно реагувати на важливі речі.
Ми не можемо бути байдужими
Яке ж рішення проблеми хронічного надмірного споживання? Не можна дозволити цим речам перейняти контроль над нашим життям. Украй важливо робити перерви від новин та гортання соцмереж.
Не можна покинути піклування про інших людей. Потрібно підтримувати контакти зі справжніми людьми. Хоча технології допомагають нам залишатися на зв’язку — та важливість фізичної близькості неможливо переоцінити.
Натомість наше життя може і має бути наповнене молитвою, часом, проведеним із родиною, читанням, спілкуванням із друзями, хобі та багатьма іншими корисними заняттями.
І коли виникнуть реальні проблеми — соціальна несправедливість і горе, — ми не будемо байдужими. Ми будемо готові реагувати належним чином, піклуючись про потреби інших та використовуючи свої голоси, щоб вимагати справедливості й правди.
Переклад CREDO за: Тереза Сівантос Барбер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
