Після тривалої хвороби 29 січня 2026 року відійшла до Дому Отця Тереза Андрущишина — богопосвячена мирянка світського Інституту Непорочної Марії Матері Церкви, яка багато послужила Церкві і працею, і своїми стражданнями.
Серед тих, хто з любов’ю і вдячністю її згадує, є також єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович. Його Екселенція поділився з CREDO своїми думками та почуттями.
Тереза Янівна Андрущишина — це прекрасна постать! Роздумуючи над її життям і пробуючи якомога цілісніше визначити те, що було в ній і ком була вона, я б використав словосполучення «жіночий геній».
Так само, як інколи в історії можна побачити, наскільки геніальною здатна бути жінка у чиненні зла, — так маємо численні приклади, як жіночність, яка приймає Любов, геніальним чином чинить добро.
В Терезі цей жіночий геній, цей потенціал віддати себе, любити, служити — був наявний завдяки вихованню в середовищі, яке зберегло віру в найтяжчі часи комунізму. Це була жива віра, яка провадила до розвитку, до відкритості на нове, на діяння Святого Духа. Вона бачила це нове і прекрасне діяння Духа у своїх батьках, які прийняли і впровадили в Україні харизму Домашньої Церкви. Також і вона сама прийняла форму життя, присвяченого Богові, в межах Руху Світло-Життя, в Інституті Непорочної Матері Церкви. І вона постійно була відкритою до перемін, до дозрівання, навернення, співпрацюючи з Благодаттю.
А особливим часом став час хвороби, якою Господь Бог її так сильно випробував. І попри хворобу, страждання, вона до кінця брала участь у різних програмах реколекціях, навчаннях, які її розвивали. Але все це було служінням іншим! Це неймовірне служіння, віддавання свого життя слуханню людей, молитві, приготуванню різних програм, провадженню різноманітних груп, реколекцій, розмовам із людьми —і знову їх слуханню.
Зі стількома людьми вона була у близьких стосунках!.. Як це було можливе? А то саме цей жіночий геній, просякнутий Благодаттю й відкритий на Благодать.
І це страждання фізичне, і страждання духовне… Духовне — з огляду на страждання інших: розлучення, смерті, також і смерті найближчих, через людську слабкість і біду. Вона підтримувала євангелізацію стражданням. Тільки Бог відає, як багато з нас можуть завдячувати саме їй!
І безсумнівно треба згадати її служіння сім’ям, подружжям, дітям, життю. Скільки ж це труду — і скільки любові!
Вона вочевидь мала свою боротьбу і свої битви; але складно сумніватися, що не пішла до неба, що зараз їй не є набагато, набагато легше, і що вона допомагатиме нам іще більше — як це люблять робити Терези. Після третьої пересадки кістяного мозку, за кілька днів до смерті, коли лікарі сказали, що все йде дуже добре, вона рештками своїх сил співала пісню прослави. Тепер вона вже сповнена сил і співає цю прославу іще сильніше.
Для мене було великим даром співпрацювати з нею і бути свідком того, як Бог її провадить.
Фото з ФБ Teresa Andrushchyshyna
фінансово.
Щиро дякуємо!
