У ніч із 5 на 6 лютого російська армія знову завдала масованого удару по Україні. Серед найбільш постраждалих — Запоріжжя. Унаслідок бомбардувань було пошкоджено житлові будинки, поранено 14-річного хлопця та чоловіка. Загинула подружня пара — 49-річний чоловік і 48-річна жінка.
Про пережите для Vatican News розповів владика Ян Собіло, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії. Він також поділився роздумами про повсякденне життя людей під постійними обстрілами, сиренами та в умовах браку електроенергії й опалення.
«Сьогодні о восьмій ранку ми відслужили Святу Месу, — розповідає єпископ. — На ній були присутні гості з Італії: директор Папських Місіонерських Організацій в Україні отець Лука Бовіо IMC зі співробітниками. Під час богослужіння було чути сильні вибухи — тривало бомбардування. Я бачив збитий дрон: він летів, мов вогняна куля, падав і ще горів у повітрі. Це був дуже гучний ранок».
Попри небезпеку, люди не припиняють молитися. «Люди вже спокійно приходять на молитву, — зазначає владика. — Сумно це визнавати, але ми звикли до війни. Сирени лунають безперервно, вдень і вночі. Багато хто вже не спускається в укриття, бо неможливо робити це щоразу. Інакше довелося б постійно жити в бомбосховищі. Тож люди намагаються жити далі, як можуть».
Однією з найбільших проблем залишається нестабільне електропостачання. «Часто відбуваються відключення світла, — пояснює єпископ. — У Запоріжжі повне знеструмлення трапляється рідко, але окремі райони регулярно залишаються без електрики, бо енергії не вистачає для всіх».
Ситуація з опаленням значною мірою залежить від типу будівель. «Ті, хто має газ, можуть обігріватися. Але в багатьох сучасних багатоповерхівках усе працює на електриці. Коли немає струму, немає опалення, не працюють насоси, зникає вода. Деякі люди гріються в автомобілях: увечері сідають у машину, трохи зігріваються, а потім повертаються додому й сплять одягненими, щоби зберегти тепло», — розповідає владика. Подібна ситуація, за його словами, спостерігається і в інших містах, зокрема в Києві та Дніпрі.
У цих умовах парафії стають важливими осередками підтримки. «Люди продовжують приходити на Месу. Біля конкатедрального собору, в санктуарії Бога Отця, брати альбертинці вже чотири рази на тиждень роздають хліб. Щоразу приходить близько півтори тисячі людей, а в суботу — до двох тисяч. Вони отримують хліб і консерви», — каже єпископ Собіло.
Водночас гуманітарних ресурсів стає дедалі менше. «Стає складніше доїхати, не всі перевізники погоджуються доставляти допомогу. Але брати альбертинці продовжують пекти хліб, хтось привозить консерви, допомагають окремі організації. І так ми тримаємося», — додає він.
Після Різдва Запоріжжя отримало також допомогу від Апостольської Столиці. «Прибула вантажівка з допомогою від кардинала Конрада Краєвського. Привезли макарони швидкого приготування. Вони зігрівають, їх дуже цінують, просять також солдати на фронті — бо вони легкі й зручні для транспортування. Кажуть, що ці макарони буквально рятують життя», — зазначає владика.
Для місцевої Церкви підтримка військових залишається одним із пріоритетів. «Допомагати нашим солдатам — надзвичайно важливо. Якщо вони нас не захистять, то будь-яка інша допомога вже не матиме сенсу. Ми молимося за них і підтримуємо, чим можемо, бо вони обороняють нашу країну», — наголошує єпископ.
Він також звертає увагу на емоційне виснаження людей, особливо дітей. «Є ті, хто раніше казав: “Я ніколи звідси не поїду”. Тепер і вони збирають валізи. Діти не витримують постійних вибухів і дронів — це надзвичайне психологічне навантаження», — ділиться владика.
На завершення єпископ Ян Собіло закликає не забувати про Україну та дякує за солідарність. «Насамперед дякуємо Святішому Отцю за близькість і підтримку. Інколи здається, що світ не бачить усієї жорстокості того, що ми переживаємо. Я прошу: не забувайте про Україну. Пам’ять і підтримка людських сердець справді нас зігрівають».
фінансово.
Щиро дякуємо!
