Друга частина циклу роздумів, присвяченого спадщині Другого Ватиканського Собору, якими Папа Лев XIV ділиться з учасниками загальних аудієнції, зосереджена на догматичній Конституції про Церкву «Lumen gentium».
Святіший Отець розпочав із роздумів про Церкву як таїнство єдності й спасіння, повідомляє Vatican News.
«Коли Другий Ватиканський Собор, документам якого ми присвячуємо наші катехези, хотів описати Церкву, він насамперед подбав про те, щоб пояснити, звідки вона бере своє походження. Для цього в догматичній конституції Lumen gentium, затвердженій 21 листопада 1964 року, він запозичив із листів святого Павла термін “таїнство”». Цими словами Папа Лев XIV розпочав свою катехизу під час загальної аудієнції в середу 18 лютого 2026 року. Вона відбулася на площі св.Петра у Ватикані.
Разом з цим він започаткував наступну частину циклу, присвяченого Другому Ватиканському Соборові, перейшовши до роздумів над Догматичною конституцією про Церкву Lumen gentium.
Об’єднати все створіння
Говорячи про Церкву як про «таїнство», Собор не мав на увазі щось неясне чи незрозуміле, як у загальному мовленні можна сприйняти це слово. Якраз навпаки: коли св.Павло використовує це слово — насамперед у Посланні до ефесян, — воно вказує «на дійсність, яка раніше була прихована, а тепер — об’явлена».
«Йдеться про Божий задум, який має одну мету: об’єднати всі створіння завдяки примирювальній дії Ісуса Христа, дії, яка звершилася в Його смерті на хресті. Це відчувається насамперед у спільноті, що зібралася для літургійного богослужіння: там відмінності стають відносними — важливо бути разом, привабленими Любов’ю Христа, яка зруйнувала розмежувальну стіну між людьми та соціальними групами». Лев XIV додав, що для св.Павла таїнство означає «виявлення того, що Бог хотів здійснити для людства».
Скликані для святкування таїнства
Людство перебуває в стані роздробленості, яку люди самі не можуть виправити, хоча в їхньому серці й має місце тяжіння до єдності. Й у цю ситуацію втручається дія Ісуса Христа, який через Святого Духа «перемагає сили поділу й того, що творить поділ».
«Збиратися разом, щоби святкувати, повіривши в проповідь Євангелія, — переживається як притягання, яке чинить Христовий хрест — найвищий прояв любові Бога; це означає почуватися разом покликаними Богом: ось чому вживається термін ekklesía, тобто зібрання людей, які визнають, що вони скликані. Отже, є певний збіг між цією таємницею і Церквою: Церква є таємницею, яка стала сприйнятною», — пояснив Святіший Отець.
Таїнство і дієвий знак єдності й спасіння
Оскільки йдеться про скликання, яке чинить Бог, — воно не може обмежуватися якоюсь групою людей, а призначене стати досвідом усіх. Тому Собор на початку Lumen gentium стверджує: «Церква є у Христі немовби Таїнством, тобто знаком і знаряддям щонайглибшого єднання з Богом та єдності всього людського роду». Цим Собор прагне сказати, що «Церква в історії людства є вираженням того, що Бог хоче реалізувати».
Використання ж слова «знаряддя» говорить про те, що йдеться про «активний знак». «Справді, коли Бог діє в історії, Він залучає до своєї діяльності людей, які є адресатами Його дії. Саме через Церкву Бог досягає мети об’єднати людей із Ним самим та єднати їх між собою», — сказав Лев XIV. А єднання з Богом знаходить своє відображення в єдності між людьми. Тож коли конституція Lumen gentium говорить про есхатологічний характер Церкви-паломниці, то описує її також як «таїнство спасіння».
«Христос, коли від землі був піднесений, усіх притягнув до себе; воскреснувши з мертвих, Він Духа свого животворчого послав учням і через Нього встановив своє Тіло, тобто Церкву, як вселенське Таїнство спасіння. Сидячи по правиці Отця, Він безнастанно діє у світі, щоби привести людей до Церкви, через неї тісніше поєднати їх із собою і, живлячи власним Тілом і Кров’ю, зробити їх учасниками свого життя у славі». Навівши цю цитату з соборного документа, Папа підсумував:
«Цей текст дає змогу зрозуміти зв’язок між об’єднавчою дією Ісусової Пасхи, яка є таїнством страстей, смерті й воскресіння, та суттю Церкви. Водночас він сповнює нас вдячністю за те, що ми належимо до Церкви — тіла воскреслого Христа і єдиного Божого народу, який мандрує історією, який живе як освятна присутність серед досі роздробленого людства, як дієвий знак єдності та примирення між народами».
фінансово.
Щиро дякуємо!
