«Навернення. Піти за Господом Ісусом шляхом смирення» — це тема першої великопісної медитації, виголошеної у присутності Папи.
Отець Роберто Пазоліні OFMCap наголосив, що в цей важливий для Церкви час ми повинні замислитися над життєвою силою нашого хрещення. Саме в малості християнин відкривається на благодать і стає новою людиною. Конференцію поширює Vatican News.
Вранці 6 березня 2026 року в залі Павла VI Проповідник Папського дому о.Роберто Пазоліні виголосив першу з чотирьох запланованих великопісних медитацій у присутності Папи. Медитації, які відбуватимуться щоп’ятниці до 27 березня, мають спільну тему: «Хто в Христі, той нове створіння (2Кор 5,17). Навернення до Євангелія за св.Франциском».
Пробудження образу Божого
Реколекціоніст нагадав, що навернення — це вимогливий щоденний акт, який стосується всіх, хто визнає себе дітьми Божими і знає, що «це навернення серця» стосується і їх. Посилаючись на св.Франциска Ассізького, проповідник назвав його «людиною, пройнятою вогнем Євангелія, здатною пробудити в кожному прагнення до нового життя в Дусі».
Він сказав, що євангельське навернення — це відповідь людини на Божий заклик, дана у повній свободі. Воно відбувається «в найглибшому куточку нашої природи, де образ Божий, закарбований у нас, чекає на пробудження».
Відповідь на благодать
Святий Франциск говорить про «покаяння», коли починаєш шлях навернення. Це вимагає зміни чутливості: дивитися на інших із милосердям та у світлі Євангелія, усуваючи гіркоту життя, «яке сповнене багатьох речей, але все ж порожнє у своїй сутнісній цінності». Тому покаяння є початком боротьби за захист «нового смаку до речей», за вірне культивування зерна, яке Бог поклав у серце кожної людини.
Це не спроба відновити життя власними силами, а відповідь на благодать, яка перевизначає способи нашого сприйняття, судження і бажання.
Гріх потрібно визнати
Щоби стати на шлях навернення, людина повинна усвідомити наявність гріха як об’єктивного факту, наголосив о.Пазоліні. На жаль, це усвідомлення сьогодні часто заперечується. Саме слово «гріх» сьогодні, здається, зникає. «У загальній свідомості — а іноді навіть у житті Церкви — все пояснюється як крихкість, рана, обмеження чи обумовленість. А навіть ще коли говорять про гріх, його часто зводять до незначної помилки чи слабкості».
Отець Пазоліні натомість зазначив: якщо не визнається можливість існування справжнього зла — стає також неможливим вірити у справжнє добро. «Якщо гріх зникає, святість також стає абстрактним і незрозумілим призначенням», — додав він.
Визнати існування гріха — це також звертає увагу на те, що людина справді вільна і має вибір, будувати чи руйнувати. Саме тому, сказав проповідник, навернення — це вимогливий шлях до відновлення стосунків з Богом; це підтвердження вчинками свого вибору жити в любові та свободі.
Навернення — повернення до смирення
Проповідник Папського дому закликав наслідувати францисканський дух бідності та смирення. Обидва шляхи є рисами Бога, які людство запрошене пережити, щоб до Нього уподібнитися.
«Смирення, — наголосив італійський капуцин, — це шлях, яким покликана йти кожна охрещена людина, якщо вона бажає повноцінно отримати благодать життя у Христі. (…) Це дар Святого Духа — перш ніж стане аскетичною практикою».
Смирення не збіднює людину: воно повертає її самій собі. Не применшує людину: воно повертає їй справжню її велич. Ось чому воно так тісно пов’язане з наверненням. Первородний гріх, зазначив реколекціоніст, народжується саме з відмови від смирення: з небажання прийняти себе як людську істоту, скінченну й залежну від Бога. Тому навернення також можна розуміти як повернення до смирення.
Обличчя Нової Людини
Посилаючись далі на образ св.Франциска, о.Пазоліні зазначив, що людська велич виникає зі споглядання її малості. Обіймаючи найменших та схиляючись над ними, святий з Ассізі розумів, що це «привілейоване місце», обране Господом. «У них відкривається та ‘сила’, про яку йдеться в Євангелії: сила стати дітьми Божими», — сказав проповідник. Він навів образ дитини, яка не соромиться просити батька і завдяки цьому отримує «особливу силу: здатність викликати добро в інших».
Безперервне навернення
Останній крок — усвідомити, що навернення ніколи не закінчується. Ми залишаємося грішниками і просимо Святого Духа освятити нас.
«Навернутись означає постійно відновлювати той рух серця, через який наша вбогість відкривається на Божу благодать», — сказав проповідник.
фінансово.
Щиро дякуємо!
